04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2013 р. Справа№ 5011-73/13848-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Чорної Л.В.
при секретарі судового засідання Климович М.І.
за участю представників:
від позивача: Лепишко О.І. - за довіреністю
від відповідача: Зудінов О.С. - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року
у справі № 5011-73/13848-2012 (головуючий суддя Привалов А.І., судді Босий В.П., Удалова О.Г.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест"
про стягнення 314532,94 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс Кепітал Інвест"
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД"
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" про стягнення суми боргу.
Позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД", які є предметом розгляду у даній справі, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, що надійшла до суду 20.06.2013р., є стягнення з відповідача 190000,00 грн. боргу, 7499,91 грн. інфляційних втрат, 53549,79 грн. пені, 17050,14 грн. 3% річних та відшкодувати витрати по сплаті судового збору в розмірі 6290,66 грн.
В подальшому, товариством з обмеженою відповідальністю "Ренессанс Кепітал Інвест" було подано до господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД" про визнання Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. недійсним. Зустрічна позовна заява була прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом на підставі ст. 60 ГПК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі № 5011-73/13848-2012 (головуючий суддя Привалов А.І., судді Босий В.П., Удалова О.Г.) задоволено повністю первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД", а саме, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД" 190000,00 грн. боргу, 7499 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 53549 грн. 79 коп. пені, 17050 грн. 14 коп. 3% річних та 5362,00 грн. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс Кепітал Інвест" відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс Кепітал Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати рішення у повному обсязі та відмовити ТОВ "Флариш ЛТД" у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Кропивна Л.В., Чорна Л.В., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.10.2013 року.
У зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року, для розгляду справи № 5011-73/13848-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді: Тищенко О.В., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року розгляд справи відкладено на 13.11.2013 року.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року, для розгляду справи № 5011-73/13848-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю.; судді Тищенко О.В., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року справу прийнято до провадження у визначеному складі суддів, призначено розгляд справи на 11.12.2013 року.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Гончарова С.А., розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Тищенко О.В., Чорна Л.В.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянтом зазначено, що суд першої інстанції, маючи підстави для відкладення розгляду справи, не врахував їх, чим порушив права та охоронювані законом інтереси відповідача, позбавивши його права на доведення належним чином обставин, на які він посилається як на підстави для відмови в задоволенні позову. Щодо предмету спору, відповідачем зазначено, що поставка товару за накладними, які враховані судом при прийнятті рішення, була здійснена не на умовах Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009 року. Апелянт стверджує, що станом на сьогоднішній день строк виконання зобов'язання щодо оплати товару не настав, оскільки позивачем не пред'явлено вимоги до скаржника щодо оплати товару, що свідчить про відсутність в останнього обов'язку щодо оплати товару, поставленого за видатковими накладними від 21.10.2011 року, 22.10.2011 року, 24.10.2011 року та 25.10.2011 року.
Позивач, згідно з поданими до суду 14.10.2013 року запереченнями на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників стиорін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
03.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець) було укладено Договір поставки № 384/06/09 (надалі - договір), у відповідності до п.п. 1.1., 1.4. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, цукор-пісок білий, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Поставка продукції за договором може здійснюватись партіями.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що у випадку поставки продукції партіями загальна кількість продукції складається із кількості всіх партій продукції, поставлених за договором.
Пунктами 3.1., 3.2. договору сторони обумовили, що строк поставки, умови поставки та місце поставки погоджуються сторонами або у додаткових угодах або визначаються у заявках покупця. Продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з усіма необхідними та передбаченими законодавством України супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору, загальна вартість продукції за договором складається із вартості всіх партій продукції, поставлених за договором. Строки розрахунків та суми платежів можуть бути змінені за взаємною згодою сторін.
Згідно п. 10.1. договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. договору, та закінчується 31.12.2010р. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не продовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично продовжено на 1 календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена (п. 10.2. договору).
До матеріалів справи не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що будь-яка зі сторін договору заявляла іншій стороні про свій намір не продовжувати його, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати договір таким, що припинив свою дію на день прийняття рішення у даній справі судом першої інстанції.
Відповідно до п. 10.3. договору, закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно п. 12.6. договору, додаткові угоди та додатки до договору, є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
20.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець) було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р., в якій погодили, що позивач поставляє відповідачу цукор-пісок білий з буряка у кількості 200000 кг, загальною вартістю 1280000,00 грн. Термін поставки: 21.10. - 25.10.2011 року. Термін оплати: 25 календарних днів з дати поставки. Продукція передається покупцеві на умовах "FCA - франко-перевізник" за адресою: Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, м. Старокостянтинів, вул. заводська, 1", згідно Офіційних правил тлумачень міжнародних торгових термінів МТП (Інкотермес), в редакції 2010 року" В інших питаннях сторони керуються умовами основного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 1280000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 514 від 20.10.2011р. на суму 364800,00 грн., № 515 від 22.10.2011р. на суму 128000,00 грн., № 517 від 24.10.2011р. на суму 544000,00 грн., № 518 від 25.10.2011р. на суму 243200,00 грн.
Отримання товару представником відповідача відбувалось на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 001217 від 21.10.2011р.
Проте, відповідачем свої зобов'язання з оплати поставленого товару були виконані лише частково у сумі 1090000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача.
З огляду на викладене, внаслідок невиконання відповідачем у встановлені договором строки своїх зобов'язань за договором, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 190000,00 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.
Окрім суми основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7499,91 грн. інфляційних втрат, 53549,79 грн. пені, 17050,14 грн. 3% річних.
Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалось, відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 190000,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 190000,00 грн.
Місцевим господарським судом вірно визначено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що поставка товару здійснювалась не на виконання умов Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р., зокрема Додаткової угоди № 3 від 20.10.2011р.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 190000,00 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.
Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором поставки № 384/06/09 від 03.06.2009 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 9.8. договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати поставленого товару, позивач окремо за кожною видатковою накладною № 514 від 20.10.2011р., № 515 від 22.10.2011р., № 517 від 24.10.2011р., № 518 від 25.10.2011р. нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 53549,79 грн.
Враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, судова колегія погоджується зі зробленим позивачем та наданим суду розрахунком пені у розмірі 53549,79 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).
При перевірці апеляційним судом проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, судовою колегією встановлено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нарахування позивачем інфляційних втрат здійснено з урахуванням вищезазначених вимог.
Апеляційним господарським судом встановлено також, що суми заявлених до стягнення трьох процентів річних у сумі 17050,14 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7499,91 грн. є арифметично вірними, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.
Як зазначалось, товариством з обмеженою відповідальністю "Ренессанс Кепітал Інвест" було подано до господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю "Флариш ЛТД" про визнання Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
ТОВ "Ренессанс Кепітал Інвест" заперечує дійсність спірного договору з підстав невідповідності договору вимогам законодавства та недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов господарського договору, а саме: предмет, ціну та строк дії договору.
Щодо наведених позовних вимог ТОВ "Ренессанс Кепітал Інвест" судова колегія зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
За ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За своєю правовою природою укладений між сторонами спірний договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Як вбачається зі змісту Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р., у п. 1.1 сторонами було погоджено предмет договору, а саме поставку цукру-піску білого.
Згідно п. 4.2. договору, загальна вартість продукції за договором складається із вартості всіх партій продукції, поставлених за договором.
Пунктами 10.1., 10.2. договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк договору закінчується 31.12.2010р. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не продовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично продовжено на 1 календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що положення зазначених пунктів договору свідчать про узгодження його сторонами всіх істотних умов, наявність яких передбачена вимогами чинного законодавства.
Тобто, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що спірний договір не містить таких істотних умов як предмет, ціну та строк дії договору, не відповідають дійсності.
Крім того, судом першої інстанції зроблені вірні висновки про те, що позивач за зустрічним позовом прийняв продукцію від відповідача у повному обсязі без зауважень або застережень, що підтверджується відповідними видатковими накладними, частково розрахувався за неї та підтвердив факт наявності грошових зобов'язань перед позивачем за прийняту продукцію, що підтверджується актаим звірки розрахунків від 05.12.2011р. та гарантійні листи від 0612.2011р., від 17.04.2012р.
Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів, які б свідчили про те, що умови Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. укладений в письмовій формі, підписаний керівниками сторін, містить відтиски печаток сторін.
Також, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наявні в матеріалах справи накладні, довіреності на отримання товару, а також обставини часткової оплати відповідачем на користь позивача суми поставленого товару свідчать про узгодження сторонами таких умов договору як асортимент, кількість та ціна товару.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про те, що наведені ТОВ "Ренессанс Кепітал Інвест" доводи в обґрунтування підстав недійсності спірного договору не є обставинами, які доводять недійсність договору в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ "Ренессанс Кепітал Інвест" є необґрунтованими, безпідставними, а тому - такими, що вірно залишені без задоволення судом першої інстанції.
Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Так, апелянт стверджує, що суд, маючи підстави для відкладення розгляду справи, не врахував їх, чим порушив права та охоронювані законом інтереси відповідача, позбавивши його права на доведення належним чином обставин, на які він посилається як на підстави для відмови в задоволенні позову.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання,
Апеляційним господарським судом встановлено, що неявка відповідача не перешкоджала розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), яких достатньо для винесення рішення по суті.
З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що відповідач не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні, та враховуючи обмежені строки для розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.
Щодо тверджень апелянта про позбавлення його права на доведення належним чином обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень проти позову, судова колегія зауважує, що позовна заява у даній справі надійшла до суду 05.10.2012 року, рішення прийнято 04.07.2013 року, та відповідач протягом 9-ти місяців не був позбавлений ані права, ані можливості належним чином скористатись наявними в нього правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі № 5011-73/13848-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі № 5011-73/13848-2012 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі № 5011-73/13848-2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі № 5011-73/13848-2012 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-73/13848-2012 повернути до суду першої інстанції.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
Л.В. Чорна