04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" грудня 2013 р. Справа№ 911/3176/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Станіка С.Р.
ри секретарі: Волуйко Т.В.
Представники сторін:
позивача:не з'явився;
відповідача:не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс»
на рішення господарського суду Київської області від 09.10.2013
у справі № 911/3176/13 (суддя:Бацуца В.М. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод»
про стягнення 89924,19 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» про стягнення 89924,19 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.10.2013 у справі № 911/3176/13 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс» 81000,00 грн. основної заборгованості, 8719,46 грн. пені, 1794,38 грн. судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.10.2013 у справі № 911/3176/13 і прийняти нове рішення, яким в позовні відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 № 911/3176/13 у справі № 911/3176/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 прийнято до розгляду справу № 911/3176/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 09.12.2013 об 11:00.
27.112013 на адресу Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс» надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.
06.12.2013 на адресу Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс» надійшла телеграма, яка за своїм змістом є клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.
Також, в зазначеній телеграмі Товариство з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс» просило суд рішення господарського суду Київської області від 09.10.2013 у справі № 911/3176/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» без задоволення.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 № 911/3176/13 у справі № 911/3176/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Станік С.Р.
09.12.2013 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача та відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
05.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський комбікормовий завод» (Покупець) було укладено договір поставки товару № 1103/3-2012 (надалі - договір).
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця біологічні препарати й інші засоби у кількості та асортименті, згідно зі специфікаціями, видатковими накладними, а покупець зобов'язується прийняти препарат і оплатити його на умовах даного договору.
У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
В п. 3.4. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату постачальникові за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно з виставленим рахунком у порядку 100 % передоплати, якщо інше не передбачено специфікацією (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
28.09.2012 р. між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, що є специфікацією.
Згідно з п. 8.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині взаєморозрахунків сторін, оплати штрафних санкцій та гарантійних зобов'язань - до повного їх здійснення.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується видатковими накладними № РН-0002760 від 05.11.2012 р. на суму 53250, 00 грн. та довіреністю № 168 від 05.11.2012 р., виданою відповідачем на свого представника Бурлаку В. Л., видатковою накладною № РН-0002645 від 03.10.2012 р. на суму 27750, 00 грн. та довіреністю № 136 від 03.10.2012 р., виданою відповідачем на свого представника Бурлаку В. Л., що на виконання умов договору в жовтні-листопаді 2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 81000,00, який останнім був прийнятий.
Спір у справі виник з в'язку з тим, що відповідач не оплатив отриманий товар.
Хоча, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не мав зауважень щодо кількості та якості отриманої продукції на підставі договору.
За умовами п. 3.2. договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару за весь період дії даного договору, згідно з оформленими документами (специфікаціями, накладними, дорученнями).
Документами які регулює відпуск товарно-матеріальних цінностей є Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, провернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.1999 року № 99 та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дотримуючись положень яких позивач відпускав свій товар відповідачу. Так згідно ч. 3 п. 13 Інструкції, відпуск цінностей без довіреності можливий за умови поставки централізовано кільцевими перевезеннями та повідомлення постачальника (позивача) за підписом керівника та головного бухгалтера (відповідача) про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Таке повідомлення було оформлене і надане відповідачем, у вигляді довіреностей (довіреність № 136 від 03.10.2012, № 168 від 05.11.2012, видана відповідачем на свого представника Бурлаку В. Л.). Прізвище такої матеріально відповідальної особи, як і її особистий підпис вказувалось у кожній товарно -транспортній накладній, що в свою чергу є підтвердженням того, що сума заборгованості виникла на підставі саме цих товарно - транспортних накладних та на підставі саме цього Договору, умови якого були порушенні відповідачем.
До того ж, підпис такої матеріально-відповідальної особи посвідчувався печаткою відповідача, про зразок якого скаржник попередньо повідомив позивача все тими ж вищевказаними довіреностями.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Всі вищевказані реквізити містяться в товарно-транспортних накладних позивача які в момент отримання товару підписував представник відповідача та скріплював свій підпис відповідною печаткою).
Суд відмічає, що накладні які наявні в матеріалах справи відповідають вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджує отримання скаржником товару на підставі договору.
Також, суд відзначає, що скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції доказів які б підтверджували поставку товару не на умовах договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 81000,00 грн. відповідачем не сплачена.
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими, а тому правомірно були задоволені судом першої інстанції в розмірі 81000,00 грн.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 8924,19 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що за порушення терміну розрахунків покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості за весь період прострочення (до моменту повної оплати). Сторони дійшли згоди не застосовувати приписи п. 6 ст. 232 ГКУ.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).
З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції зробив власні перерахунки пені та встановив, що розмір стягуваної пені повинен становити 8719, 46 грн.
Проаналізувавши власні перерахунки пені суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення пені з відповідача лише частково, а саме в розмірі 8719, 46 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 09.10.2013 у справі № 911/3176/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонасервіс» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.10.2013 у справі № 911/3176/13 - без змін.
2. Матеріали справи № 911/3176/13 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді О.Ф. Синиця
С.Р. Станік