Справа № 22ц/775/11768/13 Головуючий в 1 інстанції Кошева О.А.
Категорія 54 Доповідач Канурна О.Д.
16 грудня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Санікової О. С.
суддів: Канурної О.Д., Барсукової О.І.
при секретарі Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства «Простір» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 жовтня 2013 року позов Комунального підприємства "Простір" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Простір" матеріальну шкоду в розмірі 4142 грн. 49 коп., суму судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.
З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Простір" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити у повному обсязі.
В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2008 року ОСОБА_1 було прийнято бухгалтером Комунального підприємства «Простір».
31 травня 2011 року згідно з наказом Комунального підприємства «Простір» № 55-В ОСОБА_1 з 01.06.2011 року призначено виконуючою обов'язки головного бухгалтера підприємства.
Відповідно до Положення про преміювання працівників КП «Простір», яке є додатком № 3 до Колективного договору визначено, що преміювання працівників проводиться щомісячно за виконання показників преміювання в залежності від задач, поставлених в структурних підрозділах: показники преміювання встановлюються кервництвом підприємства.
Всупереч вищевказаного Положення відповідачем ОСОБА_1, як головним бухгалтером КП «Простір» у червні 2011 року було безпідставно нараховано та виплачено виробничу премію працівникам підприємства у сумі 23807,78 грн. без наявності відповідного наказу, про що свідчить акт ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Простір» Донецької об'єднаної державної фінансової інспекції № 21-05-09/53 від 25.05.2012 року.
Статтею 132 КЗпПУ передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матреіальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Як вбачається із частини 2 статті 133 КЗпПУ, у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуванню матеріальних чи грошових цінностей.
Відповідно до статті 138 КЗпПУ, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Частиною першою статті 130 КЗпПУ передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Як вбачається із частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 безпідставно сплатила грошові кошти у вигляді виробничої премії працівникам підприємства у сумі 23807,78 грн. без наявності відповідного наказу і повинна нести матеріальну відповідальність, є законним і обгрунтованим.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що Положення про преміювання працівників КП «Простір» не містить в собі прямого посилання на те, що кожне окреме преміювання повинно проводитить окремим наказом, не заслуговують на увагу, оскільки вищевказаним Положенням передбачено, що преміювання працівників проводиться щомісячно за виконання показників преміювання в залежності від задач, поставлених в структурних підрозділах. Показники преміювання встановлюються кервництвом підприємства за згодою з профспілковим комітетом (а.с. 119-120).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що якими саме діями чи бездіяльністю вона заподіяла шкоду і в чому вона виразилася є не зрозумілим, не заслуговують на увагу, оскільки в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Простір» за період з 01.09.2010 року по 30.04.2012 року в повній мірі відображені порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9 Закону України № 996-XIV (а.с. 50-116).
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона мала право нараховувати спірні премії працівникам підприємства саме в тих розмірах, в яких вони були нараховані, оскільки це передбачено наказом № 30-В від 01.04.2011 року, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до розділу 7 Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Простір» за період з 01.09.2010 року по 30.04.2012 року встановлено, що ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомог, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, встановлено, що у червні 2011 року проведено нарахування та виплату виробничої премії працівникам без наявності наказу у сумі 23807,78 грн. До ревізії надано наказ від 30.06.2011 року № 63а/В про преміювання працівників КП «Простір» за результатами роботи за червень 2011 року, підписаний начальником КП «Простір» Мель никовим С.В., головним бухгалтером ОСОБА_1 Проте, слід зазначити, що начальником КП «Простір» ОСОБА_2 призначено тільки з 13.07.2011 року. Таким чином, ОСОБА_2 не мав посадових повноважень підписувати наказ від 30.06.2011 року № 63а/В на виплату премії. Тобто, наказ на виплату премії підписано ОСОБА_2 поза межами своєї компетенції. Головний бухгалтер ОСОБА_1 на мала підстав на проведення нарахування та виплати премії працівникам за червень 2011 року у сумі 23807,78 грн. Відповідно до Положення про преміювання працівників КП «Простір», затвердженого 05.01.2009 року начальником КП «Простір» ОСОБА_3, яке є додатком № 3 до Колективного договору визначено, що преміювання працівників проводиться щомісячно за виконання показників преміювання в залежності від задач, поставлених в структурних підрозділах; показники преміювання встановлюються керівництвом підприємства. Згідно цього наказу проведено нарахування та виплату виробничої премії на загальну суму 23807,78 грн., що є порушенням п. 1 ст. 9 Закону України № 996-XIV, в частині несвоєчасного оформлення розпорядних документів.
Згідно з п. 8 ст. 9 Закону № 996-XIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку і недостовірність відображених в них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (начальник КП «Простір» ОСОБА_2 та головний бухгалтер ОСОБА_1.).(а.с. 70).
Інші доводи апеляційної скарги відповідачки також не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які уклалися між сторонами і дав їм належну правову оцінку.
Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: