2/754/4110/13
Справа № 754/11013/13-ц
Іменем України
17.12.2013 м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарях судового засідання Слободянюк О.А., Сивенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Деснянського районного суду м. Києва з зазначеною позовною заявою, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить на свою користь звернути стягнення на підставі Договору іпотеки №PCL-005/086/2006 від 07.04.2006 року (майнова порука) та Договору іпотеки №PCL-005/003/2007 від 15.01.2007 року (майнова порука) на заставне майно - двокімнатну квартиру загальною площею 52,70 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року та №CNL-005/003/2007 від 15.01.2007 року, що складає 3321629,42 гривень, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір №CNL-005/086/2006, за умовами якого, позивач надав відповідачу кредит в розмірі 45000,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 14,00 % та відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушив зобов'язання викладені в п.п. 1.1., 1.5.1., 1.5.1.1. частини № 2 Кредитного договору-1, том у, станом на 17 червня 2013 року у відповідача за даним кредитним договором існує заборгованість перед позивачем у сумі 47661,66 доларів США, що еквівалентно 380959,65 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1390502,72 гривень. З метою забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором 07 квітня 2006 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки (майнової поруки) № PСL-005/086/2006 від 07.04.2006 року, за умовами п. 1.1 якого, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником ОСОБА_1 боргових зобов'язань, іпотекодавці надають іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 52,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 15 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір №CNL-005/003/2007, який складається із двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, згідно з п. 1. частини № 1 Кредитного договору-2, за умовами якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 40000,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 13,99 % річних, в свою чергу відповідач ОСОБА_1 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені Кредитним договором-2. За умовами Кредитного договору-1 Позичальник зобов'язався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушує зобов'язання викладені в п.п. 1.1., 1.5.1., 1.5.1.1. частини № 2 Кредитного договору-2, тому станом на 17 червня 2013 року у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №CNL-005/003/2007 від 15 січня 2007 року існує заборгованість перед відповідачем у сумі 32666,52 долари США, що еквівалентно 333369,24 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1216797,81 гривень. З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором від 15 січня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (майнової поруки) № PСL-005/003/2007 від 15.01.2007 року, за умовами п. 1.1 якого, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань, іпотекодавці надають іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 52,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року та кредитним договором №CNL-005/003/2007 від 15.01.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Відповідачем-1. 05.11.2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» передало та відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року та кредитним договором №CNL-005/003/2007 від 15.01.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Відповідачами, та договором іпотеки №PСL-005/086/2006 від 07.04.2006 року (майнова порука) та договором іпотеки №PCL-005/003/2007 від 15.01.2007 року (майнова порука), укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Відповідачами відповідно до Договору про відступлення права вимоги. До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Відповідача за кредитним договором №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року та кредитним договором №CNL-005/003/2007 від 15.01.2007 року, та договором іпотеки №PСL-005/086/2006 від 07.04.2006 року та договором іпотеки №PCL-005/003/2007 від 15.01.2007 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з заявою, у якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить слухати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, поважні причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Відповідно ч. 3 ст. 122 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відомості адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в місті Києві про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів судом отримані (а.с. 60, 61).
Відповідно ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно ч. 6 ст. 74 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Відповідачам повторно направлені телеграми за їх зареєстрованим місцем проживання, телеграма ОСОБА_2 вручена особисто, телеграма ОСОБА_1, за відсутності особи за такою адресою повернута до суду, тому вважається, що судові виклики вручені відповідачам належним чином.
Суд, на підставі ст. 224 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Суд установив, що 07 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір №CNL-005/086/2006, за умовами якого, позивач надав відповідачу кредит в розмірі 45000,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 14,00 % та відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом (а.с. 10-14).
Відповідач ОСОБА_1 порушив зобов'язання викладені в п.п. 1.1., 1.5.1., 1.5.1.1. частини № 2 Кредитного договору-1., тому, станом на 17 червня 2013 року у відповідача за кредитним договором №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року існує заборгованість перед позивачем у сумі 47661,66 доларів США, що еквівалентно 380959,65 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1390502,72 гривень (а.с. 26).
07 квітня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки (майнової поруки) №PСL-005/086/2006 від 07.04.2006 року, за умовами п. 1.1 якого, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником ОСОБА_1 боргових зобов'язань, іпотекодавці надають іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 52,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).
15 січня 2007 року між відповідачем ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір №CNL-005/003/2007, який складається із двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, згідно з п. 1. частини №1 Кредитного договору-2, за умовами якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 40000,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 13,99 % річних, в свою чергу відповідач ОСОБА_1 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені Кредитним договором-2 (а.с. 18-21).
Відповідач порушив зобов'язання викладені в п.п. 1.1., 1.5.1., 1.5.1.1. частини № 2 Кредитного договору-2, тому, станом на 17 червня 2013 року у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №CNL-005/003/2007 від 15 січня 2007 року існує заборгованість перед відповідачем у сумі 41707,65 доларів США, що еквівалентно 333369,24 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1216797,81 гривень (а.с. 27).
15 січня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором від між ЗАТ "ОТП Банк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (майнової поруки) №PСL-005/003/2007, за умовами п. 1.1 якого, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань, іпотекодавці надають іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 52,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22-25).
Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року та кредитним договором №CNL-005/003/2007 від 15.01.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 45-51).
05.11.2010 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» передало та відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року, кредитним договором №CNL-005/003/2007 від 15.01.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Відповідачами, договором іпотеки №PСL-005/086/2006 від 07.04.2006 року (майнова порука), договором іпотеки №PCL-005/003/2007 від 15.01.2007 року (майнова порука), укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Відповідачами відповідно до Договору про відступлення права вимоги (а.с. 53-55).
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за кредитним договором №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року, кредитним договором №CNL-005/003/2007 від 15.01.2007 року, договором іпотеки №PСL-005/086/2006 від 07.04.2006 року, договором іпотеки №PCL-005/003/2007 від 15.01.2007 року.
Відповідачам були направлені письмові вимоги про погашення заборгованості, які залишені без задоволення (а.с. 29-36).
Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Для належного виконання зобов'язань статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.
Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав: іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
В ст. 1 Закону України «Про іпотеку» також визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Відповідно до ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
Частиною 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасно пред'явлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне пред'явлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки, тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).
Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Звернення стягнення на предмет застави відповідно до статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що актами цивільного законодавства України сторонам договору надано право самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, в тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або шляхом продажу на прилюдних торгах.
У відповідності до п. 23 вказаної вище Постанови, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
Пунктом 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Укладаючи договір іпотеки від 07.04.2006 року сторони в п. 4.4 визначили, що вартість предмета іпотеки складає 328412,00 грн. (а.с. 16).
Укладаючи договір іпотеки від 15.01.2007 року сторони в п. 4.4 визначили, що вартість предмета іпотеки складає 605091,00 грн. (а.с. 23).
Вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки суд виходить з того, що ціна предмета іпотеки встановлена в самому договорі іпотеки, тому суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є однією з умов договору.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а розмір невиконаних зобов'язань у відповідача перед позивачем більше ніж вартість предмета іпотеки, а саме розмір невиконаних зобов'язань становить 3321629,42 грн., що менше ніж узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки, то суд приходить до висновку, що визначений позивачем спосіб захисту своїх прав щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведенням прилюдних торгах є правомірним і підлягає задоволенню.
Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом тим, відповідачами суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, тому позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 15, 60, 79, 88, 212-215, 360-7 ЦПК України, на підставі ст. ст. 3, 15, 509, 525-526, 572, 575, 583, 589-590, 627 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України "Про заставу", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ППВСУ №9 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на заставне майно задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CNL-005/086/2006 від 07 квітня 2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1, в розмірі 1771462,37 грн., з яких: 38355,25 доларів США, що еквівалентно 306573,51 грн. - борг за кредитом; 9306,41 доларів США, що еквівалентно 74386,14 грн. - борг за відсотками; 1390502,72 грн., - пеня; за кредитним договором №CNL-005/003/2007 від 15.01.2007 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1, в розмірі 1550167,05 грн., з яких: 32666,52 доларів США, що еквівалентно 261103,49 грн. - борг за кредитом; 9041,13 доларів США, що еквівалентно 72265,75 грн. - борг за відсотками; 1216797,81 грн., - пеня; яка всього становить 3321629,42 грн., на підставі Договору іпотеки №PСL-005/086/2006 від 07.04.2006 року (майнова порука), укладеному між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованому в реєстрі за №1159, Договору іпотеки №PCL-005/003/2007 від 15.01.2007 року (майнова порука), укладеному між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованому в реєстрі за №55у, звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру, загальною площею 52,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.04.2004 року, який проживає за адресою: 02097, АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 24.12.1998 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2; способом реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», код ЄДРПОУ 36789421, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д, пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів: з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.04.2004 року, який проживає за адресою: 02097, АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 24.12.1998 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Петріщева І.В.