Справа № 528/1153/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/4117/2013
Головуючий у 1-й інстанції Радзівон О. І.
Доповідач Лобов О. А.
16 грудня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Гальонкіна С.А., Акопян В.І.
при секретарі Цилюрик М.М,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
У липні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 25 266 грн. 36 коп. заборгованості за кредитним договором, мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням боржником зобов?язань за кредитним договором.
Заочним рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 3 369 грн. 12 коп. заборгованості за кредитним договором, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішене питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Банку у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки суду про пропуск строку давності по вимогам щодо стягнення неустойки не відповідають встановленим обставинам та вимогам матеріального закону, якими врегульовані спірні правовідносини.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:
Відповідно до ст.307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог в разі неправильного застосування судом матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 лютого 2008 року за заявою ОСОБА_1 №k3xrFT05040044 Банк надав позичальнику кредит у сумі 4 488 грн. строком до 16 лютого 2009 року зі сплатою 0,01% місячних на суму залишку заборгованості, а також із щомісячною сплатою винагороди у сумі 134 грн. 64 коп. Погашення заборгованості згідно укладеної угоди мало здійснюватися шляхом внесення щомісячних (з 15 по 20 число) платежів у сумі 508 грн. 89 коп., яка включала заборгованість за кредитом, відсотки, винагороду, комісію та інші витрати згідно Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Пунктом 5.1. вказаних Умов встановлено, що у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2, 3.2.3 - порушення строків сплати тіла кредиту і відсотків, він зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день затримки. Пунктом 5.3. Умов додатково передбачено сплата позичальником штрафу у сумі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за порушення строків внесення будь-яких платежів за кредитним договором. Пунктом 5.5. Умов встановлений п'ятирічний строк позовної давності по вимогам для стягнення усіх платежів і неустойки згідно кредитного договору.
ОСОБА_1 свої зобов?язання щодо погашення кредиту не виконував належним чином, а тому за станом на 05 квітня 2013 року Банком нарахована загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 25 266 грн. 36 коп., з яких 3 367 грн. 32 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 01 грн. 80 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 211 грн. 76 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 19 006 грн. 13 коп. - пеня за прострочення повернення кредиту, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 179 грн. 35 коп. штраф (процентна складова).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував зобов'язання, починаючи з лютого 2008 року, а для вимог про стягнення неустойки встановлена спеціальна позовна давність один рік.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом ч.3 ст.639 ЦК України письмовий договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2008 року ОСОБА_1 та уповноважений представник Банку підписали Заяву позичальника №k3xrFT05040044 (а.с.7), у якій чітко зазначено, що повернення кредиту відбувається у порядку і на умовах, визначених у самій Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), затверджених рішенням уповноваженого органу Банку (а.с.8-10). У Заяві ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що Умови були надані йому у письмовій формі і він отримав повну інформацію про умови кредитування у Банку.
Таким чином, між сторонами у належній формі укладений кредитний договір, який складається із двох частин - Заяви і Умов. За змістом ч.1 ст.630 ЦК України законом не вимагається підписання обома сторонами типових умов договорів певного виду, на які мається посилання у основному договорі, тобто сторони підписують договір, у якому вказується, що окремі його умови виконуються згідно затверджених типових умов, які стають невід?ємною частиною договору.
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Правило, встановлене цією нормою закону, має загальний характер і поширюється на усі без виключення види позовної давності - загальну і спеціальну.
Пунктом 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) встановлено, що строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки встановлюється сторонами тривалістю у п?ять років (а.с.10). Банк звернувся до суду з позовом 16 лютого 2009 року.
При вирішенні цього спору відповідно до вимог ч.2 ст.214, ст.360-7 ЦПК України колегія суддів керується правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі №6-11цс13.
При розгляді вказаної справи Верховний Суд України сформулював наступні правові позиції.
Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм (ст.252-256, ст.258, ст.261 ЦК України), слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.
Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
З матеріалів справи вбачається, що згідно укладеної між сторонами кредитної угоди позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредитних коштів шляхом внесення періодичних щомісячних платежів єдиною сумою максимум до 20 числа поточного місяця.
Строк позовної давності (п'ять років) по періодичним платежам до 20 липня 2008 року сплинув 20 липня 2013 року, і Банк не надав обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку. Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості по періодичним платежам за період з дня укладення угоди до 20 липня 2008 року у сумі 2 544 грн. 45 коп. (508 грн. 89 коп. х 5 місяців) задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Вимоги щодо стягнення сум чергових (періодичних) платежів з 20 липня 2008 року по 02 лютого 2009 року (508 грн. 89 коп. х 7 місяців = 3 562 грн.23 коп.) заявлені у межах встановленого сторонами п'ятирічного строку давності і є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно пункту 5.1. Умов за порушення будь-якого із зобов'язано за кредитним договором позичальник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Таким чином, на користь Банку підлягає стягненню пеня у сумі: 3 562,23 х 0,5% х 365 = 6 501 грн. 06 коп.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог у частині нарахування штрафу (фіксованої і процентної складових) у розмірі 500 грн. і 1 179 грн. 35 коп., колегія суддів виходить з того, що згідно ст. 61 Конституції України і ст. 549 ЦК України не допускається покладення на боржника, який прострочив виконання зобов'язання, подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання.
Пунктом 5.1. вказаних Умов встановлено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не менше однієї гривні.
Пунктом 5.3. Умов додатково передбачено сплата позичальником штрафу у сумі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за порушення строків внесення будь-яких платежів за кредитним договором строком більші ніж на 30 днів.
Оскільки згідно заяви від 16 лютого 2008 року боржник зобов'язаний щомісячно сплачувати Банку єдиний платіж на певну суму, яка включала заборгованість за кредитом, відсотки, винагороду, комісію та інші витрати згідно Умов без визначення у ній конкретних розмірів кожної складової, слід дійти висновку, що «несвоєчасне погашення кредиту» і «порушення строків внесення будь-яких платежів за кредитним договором» у цьому випадку є тотожними поняттями.
Таким чином, вимоги Банку про додаткове стягнення з боржника штрафу (фіксованої частини і процентної складової) не ґрунтуються на законі.
Враховуючи, що загальна сума задоволених позовних вимог становить 3 562,23 + 6 501,06 = 10 063,29, то відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 100 грн. 63 коп.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.4, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково - стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого у АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 22 вересня 1998 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 3 562 грн. 23 коп. основної заборгованості, 6 501 грн. 06 коп. пені - всього 10 063 грн. 29 коп., а також 100 грн.636 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді С.А. Гальонкін
В.І. Акопян
З оригіналом згідно: суддя О.А. Лобов