Справа № 1622/8157/2012
Номер провадження 11/786/468/2013
Категорія: ч.2 ст. 186 КК України - Т.З.
Головуючий у 1-й інстанції Антонов Сергій Володимирович
Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
18 червня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Захожай О.І.
суддів: Голубенко Н.В., Костенка В.Г.
з участю
прокурора Гринь А.Г.
засудженого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора прокуратури Октябрського району м. Полтави, засудженого ОСОБА_2
на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2013 року,-
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Зіньків Полтавської області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 12.04.2002 року Чутівським районним судом Полтавської області за ст.ст. 185 ч.3, 69, 187 ч.3, 69, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 21.10.2002 року Чутівським районним судом Полтавської області за ст.ст. 185 ч.3, 69, 289 ч.2, 69, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 12.04.2002 року. Остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі. Звільнений 23.02.2005 року умовно-достроково, не відбутий строк 1 рік 1 місць 19 днів;
- 23.02.2006 року Чутівським районним судом Полтавської області за ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 21.10.2002 року. Остаточне покарання - 5 років 3 місяці позбавлення волі. Звільнений 07.12.2010 року у зв'язку з відбуттям покарання;
- 15.08.2011 року Карлівським районним судом Полтавської області за ст. 185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,-
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Карлівського районного суду Полтавської області від 15.08.2011 року та призначено остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду 17.04.2012 близько 5.00 години ОСОБА_2, знаходячись біля кіоску «Потрібні речі-господарські товари», що розташований на території ринку «Мотель», по вул. Алмазній, 7 в м. Полтава, нанісши удар рукою в обличчя потерпілому ОСОБА_5, повторно відкрито заволодів речами останнього, а саме: мобільним телефоном «LG KP-500» вартістю 622 гривні 50 копійок, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку МТС вартістю 10 гривень, шкіряним гаманцем «Баліса» вартістю 100 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 140 гривень, банківська картка «Ощадбанку», каблучка з металу жовтого кольору, вагою 1.86 г., вартістю 1250 гривень, спричинивши збитків ОСОБА_5 на загальну суму 2122 гривні 50 копійок.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого та просив постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі на підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Карлівського районного суду Полтавської області від 25.08.2011 року та остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
В своїй апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_2 просив його виправдати, оскільки вважає себе не винним у вчиненні злочину, а документи, що є в матеріалах кримінальної справи складені з порушенням законодавства.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав свою апеляцію та заперечив проти апеляційних вимог засудженого, пояснення засудженого ОСОБА_2, який в судовому засіданні змінив свої апеляційні вимоги та просив направити кримінальну справу на додаткове розслідування внаслідок процесуальних порушень під час досудового слідства, , захисників засудженого , які підтримали його апеляційні вимоги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій згідно їх меж, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню за таких підстав.
Так, суд першої інстанції правильно вказав на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
Дії засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковані вірно.
Районним судом детально досліджено всі докази по справі та перевірено їх в судовому засіданні, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що пояснення засудженого щодо непричетності до злочину слід розцінювати як спосіб захисту. Під час досудового розслідування ОСОБА_2 свою вину у скоєному злочині визнавав частково, пояснюючи, що заволодів майном потерпілого в меншому обсязі. Показання про те , що саме ним було скоєно інкримінований злочин, ОСОБА_2 давав як працівникам міліції , так і слідчому і прокурору. Під час допиту засудженого в прокуратурі, заяв про застосування до нього недозволених методів слідства не надходило. Дане питання було також предметом прокурорської перевірки та ретельно досліджувалось судом першої інстанції. Таким чином достовірно встановлено, що заява ОСОБА_2 про застосування до нього на досудовому слідстві недозволених методів дізнання, підтвердження не знайшла.
Крім того, вказаний злочин скоєно в умовах очевидності і відповідно потерпілий ОСОБА_5 вказав на ОСОБА_2 як на особу, що заволоділа його речами. Вказане потерпілим повністю підтверджується фактом того , що його мобільний телефон був ним по дзвінку на власний номер, виявлено в продавця торговельного точки, якій ОСОБА_2 залишив телефон в заставу за неоплачені продукти харчування. Вказаний факт залишення телефону в залог ОСОБА_7 засуджений не оспорює. Продавець ОСОБА_7 після цього повернула телефон потерпілому, а працівники міліції на ринку «Шашличка» встановили особу нападника та після цього засудженого було пізніше затримано.
Достовірність показань потерпілого, які повністю узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи, не викликає жодних сумнівів.
Свої показання про обставини скоєного на нього нападу, ОСОБА_5 стабільно зазначав під час досудового слідства, в тому рахунку і в ході відтворення обставин скоєного злочину на місті його вчинення, та повністю підтвердив їх в судовому засіданні із зазначенням тілесних ушкоджень отриманих ним в наслідок удару кулаком в око, завданого ОСОБА_2 та переліком його майна, яким заволодів засуджений. Крім того потерпілий вказав , що розгледів обличчя засудженого з близької відстані перед нападом , під час того, як ОСОБА_2 за допомогою сірників підкурював надану ним цигарку.
Таким чином, твердження засудженого про його непричетність до вчинення злочину не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 в момент вчинення злочину перебував в іншому місці, встановити місцезнаходження його знайомого ОСОБА_9 не вдалося.
Процесуальні порушення під час досудового слідства, вказані засудженим в апеляції, також були предметом детальної перевірки суду першої інстанції із відповідною до чинного законодавства формою реагування стосовно її результатів. Недоліки під час складання процесуальних документів виявлені судом, мають формальний характер і ніяким чином не міняють суті та даних проведених слідчих дій і не впливають на їх результати стосовно того , що саме засуджений скоїв інкримінований злочин. Не знайшли підтвердження і твердження засудженого про порушення його процесуальних прав , а саме права на захист. В протоколах ( а.с. 21, 22, 151) мається власноручно виконаний засудженим запис , про те , що послуг захисника не потребує і не бажає, вказане не пов*язане з його матеріальним становищем. Крім того, в якості захисника до справи була допущена його мати. ОСОБА_2 має значний кримінальний та життєвий досвід і вже п'ятий раз притягується до кримінальної відповідальності за скоєні злочини та має непогашені судимості. Вказане переконливо свідчить про неправдивість тверджень засудженого з метою уникнення покарання за скоєний злочин.
Призначаючи покарання суд дотримувався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставин, що впливають на призначення покарання, а саме: наявність непогашених судимостей, те, що даний злочин засуджений вчинив у період випробувального терміну, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та наявність обставини, яка обтяжує покарання, тобто рецидив злочинів. Також враховано те, що ОСОБА_2 не працює, характеризується задовільно та невизнання останнім своєї вини, а тому прийшов до правильного висновку, що необхідним та достатнім покаранням для нього є покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок суду є обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
апеляції прокурора прокуратури Октябрського району м. Полтави, засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2013 року відносно ОСОБА_2 - залишити без зміни.
Судді:
___________ ___________ ____________
Захожай О.І. Голубенко Н.В. Костенка В.Г.