11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,
Савченко В.О., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Біоленд-Одеса» про розірвання договору оренди землі, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Біоленд-Одеса» на рішення Березівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 вересня 2013 року,
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Біоленд-Одеса» (далі - ТОВ «Біоленд-Одеса») про розірвання договору оренди землі. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що 24 вересня 2008 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 15,71 га, яка перебуває в її власності, та розташована на території Ряснопільської сільської ради Березівського району Одеської області строком на 10 років. Земля необхідна була відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, однак ТОВ «Біоленд-Одеса» не почав обробку землі, яка знаходиться у засміченому, забур'яненому стані, що шкодить її родючим властивостям, значно зменшуючи вартість. Орендна плата за договором не сплачувалась. Крім того, земельна ділянка була передана відповідачу без розроблення проекту землеустрою, що є порушенням ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду землі». Оскільки відповідач не виконав умови договору, посилаючись на вимоги ст. 32 Закону «Про оренду землі», ч. 2 ст. 651 ЦК України, позивач просила розірвати договір оренди землі, укладений з відповідачем.
Заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 вересня 2013 року, позов задоволено. Договір оренди землі, укладений 24 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Біоленд-Одеса», зареєстрований Одеською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 вересня 2008 року за № 040851700121, розірвано.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та ухвалу апеляційного судів та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Біоленд-Одеса» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 15,71 га, яка перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 15 листопада 2004 року і розташована на території Ряснопільської сільської ради Березівського району Одеської області строком на 10 років.
Договір зареєстрований Одеською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 24 вересня 2008 року про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 вересня 2008 року за № 040851700121.
Умовами договору оренди землі від 24 вересня 2008 року (п. 15) передбачено, що метою передачі землі є ведення ТОВ «Біоленд-Одеса» товарного сільськогосподарського виробництва, а п. 31 вказаного договору зобов'язує орендаря приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що всупереч умовам договору, ТОВ «Біоленд-Одеса», отримавши за актом прийому-передачі від 25 вересня 2008 року земельну ділянку, власником якої є позивач, не обробляв землю, що призвело до її засмічення, забур'янення, що шкодить родючим властивостям землі, значно зменшуючи її вартість, а також не сплачував орендної плати згідно умовам укладеного між сторонами договору, чим порушив умови договору, у зв'язку із чим відповідно до норм ст. 32 Закону України «Про оренду землі» наявні підстави для дострокового розірвання договору оренди.
Проте погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 625 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, та своєчасної сплати орендної плати.
Загальні підстави розірвання договору визначені ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом 36 договору оренди передбачено, що дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с. 9).
Згідно із п. 39 договору оренди розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Разом із тим, суди не звернули уваги на те, що позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ТОВ «Біоленд-Одеса» обов'язків, передбачених п. 31 договору оренди (обов'язки орендаря), адже письмові звернення голови сільської ради до прокуратури, відділу держкомзему не є такими доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення всупереч вимогам статей 212 - 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не встановив і не зазначив, які саме із обов'язків, передбачених ст. 25 Закону України «Про оренду землі», та умови договору оренди відповідач не виконав або порушив, а також помилково ототожнив поняття «необроблення» земельної ділянки із поняттям «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням», в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про розірвання договору оренди.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, всупереч вимогам ст. 303 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не перевірив законність ухваленого рішення в межах заявлених вимог та не усунув у межах своїх повноважень допущених судом першої інстанції недоліків.
Ураховуючи викладене судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біоленд-Одеса» задовольнити частково.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
В.О. Савченко
І.М. Фаловська