ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 листопада 2013 року № 826/16692/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Луцишин Ю.М розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство Сова"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
провизнання дій протиправними та скасування наказу № 1182 від 17.10.2013
за участю:
представника позивача - Волинської В.І. (довіреність б/н від 31.10.2013),
представника відповідача -Рябошапки С.О (довіреність № 89/10-015 від 15.10.2013),
на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.11.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство Сова" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправним та скасування наказу № 1182 від 17.10.2013.
11.11.2013 позивачем через канцелярію суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, якою він доповнив позовні вимоги наступною вимогою: "визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по оформленню результатів документальної позапланової виїзної перевірки у формі акту № 151/3-22-01-37924416 від 28.10.13р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Універсальне агентство «СОВА» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р." Зазначені уточнення прийняті судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ № 1182 від 17.10.2013 був прийнятий відповідачем не у відповідності до норм чинного законодавства, з огляду на те, що оскільки запит № 5376/10/26-50-22-01-11 від 01.10.2013 було оформлено всупереч положенням чинного законодавства, а саме в ньому не була зазначена підстава для його направлення, то у позивача не виникало обов'язку щодо надання на нього відповіді.
Представник позивача у судовому засіданні 25.11.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 22.11.2013 надав суду письмові заперечення у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що наказ № 1182 від 17.10.2013 був складений у відповідності до вимог Податкового кодексу України, оскільки позивачем не було надано відповіді на обов'язковий запит податкового органу № 5376/10/26-50-22-01-11 від 01.10.2013, який було складено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1254 від 27.12.2010.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство Сова" направлено запит № 5376/10/26-50-22-01-11 від 01.10.2013 "Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження", в якому зазначено про те, що на підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 пункту 73.3 статті 73 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, вона просить протягом 10 днів з дня, що настає за днем надходження запиту надати пояснення та їх документальні підтвердження взаємовідносин ТОВ "Універсальне агентство Сова" з постачальниками та покупцями за період з 01.08.2013 по 31.08.2013. В запиті також було визначено перелік документів, які необхідно надати на підтвердження наявності фінансово - господарських відносин.
Листом № 17 від 04.10.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство Сова" повідомило Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про те, що запит № 5376/10/26-50-22-01-11 від 01.10.2013 "Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження" складено з порушенням вимог законодавства, а саме, в ньому не зазначена підстава для його направлення передбачена пунктом 73.3. статті 73 Податкового кодексу України та не міститься відомостей щодо того, для виконання яких саме функцій податковому органу необхідні документи та інформація від ТОВ "Універсальне агентство Сова"
17.10.2013 начальником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві видано наказ № 1182 "Про проведення позапланової виїзної перевірки", яким з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказано провести виїзну позапланову перевірку ТОВ "Універсальне агентство Сова" з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період 01.08.2013 по 31.08.2013 тривалістю 3 робочих днів з 17.10.2013.
В період з 17.10.2013 по 21.10.2013 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі направлення № 2713 від 17.10.2013 та наказу № 1182 від 17.10.2013 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство Сова" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період 01.08.2013 по 31.08.2013.
За результатами перевірки складено акт № 454/3-22-01-37924416 від 28.10.2013 в розділі 4 "Висновок" зазначено наступне: "Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Універсальне агентство Сова" пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.2, 198.6, статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за результатами перевірки, встановлено відсутність реального здійснення операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ "Універсальне агентство Сова" за серпень 2013 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю " Універсальне агентство Сова " вважаючи наказ № 1182 від 17.10.2013 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо проведення перевірки неправомірними звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Пунктом 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, встановлено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
Згідно із абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Таким чином, податковий орган має право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації та її документального підтвердження у випадку якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та платники податку зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті та її документальне підтвердження податковому органу, та звільняється від цього обов'язку тільки у випадку, якщо запит не відповідає вимогам викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Позивач зазначаючи про невідповідність запиту № 5367/10/26-50-22-01-11 від 01.10.2013 вимогам чинного законодавства посилається на те, що в ньому не зазначено підстав для надіслання запиту, у той час, як в запиті міститься посилання на пункт 73.3 статті 73 та підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, якими чітко визначено підстави для надіслання запиту.
Таким чином, посилання позивача на невідповідність запиту вимогам пункту 73.3 статті 73 не знайшли свого підтвердження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач повинен був надати у строки встановлені Податковим кодексом України визначену у запиті № 5367/10/26-50-22-01-11 від 01.10.2013 інформацію та її документальне підтвердження, чого ним не було виконано.
Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно із пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки
Таким чином, документальна перевірка, може бути проведена за наявності підстав для її проведення визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України, зокрема, у випадку якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, за умови прийняття керівником органу державної податкової служби наказу про її проведення та вручення платнику податків під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, направлення на її проведення та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні.
Відповідно до пояснень наданих представником відповідача підставою для проведення документальної невиїзної перевірки позивача стало не надання позивачем у десятиденний строк відповіді на запит № 5367/10/26-50-22-01-11 від 01.10.2013, який було направлено у зв'язку з виявленням недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, у зв'язку з чим, було прийнято наказ № 1182 від 17.10.2013, яким призначено виїзну позапланову перевірку позивача.
Факт не надання позивачем відповіді на запит № 5367/10/26-50-22-01-11 від 01.10.2013 позивачем не заперечується та підтверджується листом № 17 від 04.10.2011.
З огляду на викладене, а також враховую те, що позивачем не заперечується отримання наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки у порядку встановлену Податковим кодексом України, суд дійшов висновку про те, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача була проведена податковим органом відповідно до повноважень наданих йому податковим кодексом України.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по оформленню результатів документальної позапланової виїзної перевірки у формі акту № 151/3-22-01-37924416 від 28.10.2013 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду
Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Украйни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.
З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач заявляючи позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки у формі акту № 151/3-22-01-37924416 від 28.10.2013, фактично оскаржується безпосередньо зазначений акт, а також те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача по оформленню результатів документальної позапланової виїзної перевірки у формі акту № 151/3-22-01-37924416 від 28.10.2013 не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов
Постанова складена у повному обсязі 03.12.2013.