31 березня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Бідочко Н.П.,
суддів Пнівчук О.В., Павлишиної А.Т.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
з участю: ОСОБА_2, представника ОСОБА_5,
позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з наданням іншого приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 28 січня 2009 року, -
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 28 січня 2009 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з наданням іншого житлового приміщення задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з кімнат позначених літерами 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 3-1, 3-2 та 3-3 в будинку АДРЕСА_1 з наданням їм іншого житлового приміщення, а саме кімнат 1-6, 1-7 та 1-8 цього ж будинку.
Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні господарськими будівлями.
Справ а № 22-ц-479/2009р. Головуючий у 1-ої інстанції Кардаш О.І.
Категорія 42 Доповідач Бідочко Н.П.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд неповно з'ясував обставини справи та допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
Суд не взяв до уваги те, що позивачка не є одноосібним власником житлового будинку, а тільки ¾ його частини, відповідно, даний житловий будинок є спільною частковою власністю, про користування якою між ними було досягнуто згоди.
Суд не врахував того, що реального розподілу будинку не проводилось і не зареєстровано в ОБТІ, а позивачка з позовом в суд щодо виділення їй належної частки в натурі не зверталась.
Суд допустив порушення норм процесуального права.
Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про виселення відповідача та членів його сім'ї із спірного житлового приміщення з наданням іншого житлового приміщення та зобов'язуючи їх не чинити перешкод у користуванні господарськими спорудами, суд виходив з того, що відповідачі проживають у належному позивачці на праві власності житлі без будь-яких законних підстав, тим самим порушуючи право власності останньої щодо розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що позивачка є власником ¾ частин будинковолодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 06.09.1994 року та свідоцтва про право на спадщину від 22.06.1976 року, зареєстрованого в ОБТІ (а.с. 9, 12, 10, 11).
Відповідач ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 23.08.1990 року є власником ¼ частини на нерухоме майно за вищевказаною адресою (а.с. 51).
В судовому засіданні з'ясовано, що з 1990 року відповідач разом з сім'єю переїхав проживати в належну йому на підставі договору дарування частину будинку та проживав у кімнатах, позначених в плані 1-6, 1-7, а третю кімнату 1-8 він прийняв у недобудованому стані і згодом завершив її. Позивачка дозволила тимчасово проживати відповідачу разом з сім'єю до отримання ним квартири в інших кімнатах будинку, належних на праві власності їй.
Як встановлено судом, під час здачі в експлуатацію добудованої кімнати 1-8 відповідачем були виготовлені фіктивні документи, згідно з якими позивачка стала власником меншої частини будинку, а відповідач - більшої.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 29.12.2007 року право власності позивачки на частину спірного будинковолодіння було відновлено (а.с. 16-18).
Тому посилання апелянта на те, що вони з позивачкою домовилися про спільне користування спірним будинком, оскільки реального його поділу проведено не було, є надуманим.
Як вбачається з договору дарування від 23.08.1990 року відповідачу ОСОБА_2 було подаровано ¼ частину спірного житлового приміщення із зазначенням, що йому в користування переходить одна житлова кімната, зазначена в плані 1-6 та кухня, зазначена цифрами 1-7, добудована ним кімната, зазначена в плані 1-8, ввійшла в частку його права власності в житловому будинку.
За таких обставин судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 28 січня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання її законної сили.
А.Т. Павлишина
Згідно з оригіналом
Суддя Н.П. Бідочко