01 квітня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Бідочко Н.П.,
суддів Вакарук В.М., Пнівчук О.В.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_1,
їхнього представника - ОСОБА_4,
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 27 січня 2009 року, -
Рішенням Косівського районного суду від 27 січня 2009 року в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачі подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, недотриманні норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, апелянт ОСОБА_1 зазначає, що є користувачем земельної ділянки розміром 0,6583 га в с. Річка Косівського району, а апелянтка ОСОБА_2 - відповідно 0,6130 га в с. Річка Косівського району і заїзд до їхніх господарств можливий тільки через земельну ділянку відповідачки, оскільки іншого заїзду не існує.
ОСОБА_3 відмовилась добровільно виділити заїзд до їхніх господарств через належну їй земельну ділянку.
При розгляді справи суд не врахував висновки судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до яких проїхати підводою і автомашиною по пішохідній стежці, що _______________________________________________________________________________________________________________________
Справ а № 22-ц-487/2009р. Головуючий у 1-ої інстанції Цалин Б.М.
Категорія 10 Доповідач Бідочко Н.П.
проходить через земельну ділянку ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 немає можливості.
Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки площею 0,6583 га, а позивачка ОСОБА_2 - користувачем земельної ділянки відповідно площею 0,6130 га.
Вказані земельні ділянки передаються позивачам у власність на підставі п.1 ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене, платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування або розпорядження нею.
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі уже звертались з позовом до Річківської сільської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні заїзною дорогою та визнання незаконним рішення сільської ради і державного акту на право приватної власності на землю. Рішенням Косівського районного суду від 29.01.2008 року, яке вступило в законну силу, в задоволенні даного позову відмовлено.
Встановлено, що заїзної дороги до земельних ділянок позивачів через приватизовану земельну ділянку ОСОБА_3 немає і така відсутня в технічній документації села Річка, що стверджується довідкою голови сільської ради від 17.01.2008 року (цивільна справа 2-79/08 а.с. 80).
Згідно пояснень сторін вбачається, що заїздом через земельну ділянку відповідачки позивачі користувались по домовленості з попередніми користувачами даної земельної ділянки.
Ст. 99 ЗК України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прогону худоби.
Згідно ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Судом з'ясовано, що між сторонами не досягнуто згоди щодо встановлення земельного сервітуту.
Відповідачка заперечує щодо вилучення з її користування частини земельної ділянки для влаштування заїзду до господарств позивачів, посилаючись на те, що із сторони землекористувачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 є наявний проїзд.
Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, який має потребу у використанні суміжної земельної ділянки. Позивачка ОСОБА_2 межівником відповідачки не являється.
Посилання апелянтів на те, що суд не врахував висновків будівельно-технічної експертизи щодо проїжджої дороги через земельну ділянку відповідачки, є необґрунтованим.
Як зазначено експертом, видимих ознак такої дороги через земельну ділянку відповідачки немає.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачами не доведено в судовому засіданні, що нормальне господарське використання їх земельних ділянок неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачки.
Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Косівського районного суду від 27 січня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання її законної сили.
Згідно з оригіналом
Суддя Н.П. Бідочко