11 грудня 2013 року м. Київ В/800/4767/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Загороднього А.Ф., Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Кочана В.М., Юрченка В.В. (суддя-доповідач), перевіривши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа - Державна податкова адміністрація в Полтавській області про перерахунок пенсії,
Як вбачається з постанови Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року, про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа - Державна податкова адміністрація в Полтавській області про перерахунок пенсії з 1 травня 2007 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268» від 12 травня 2007 року №700 з урахуванням надбавки за безперервну службу, передбачену Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» від 24 квітня 2003 року № 370/2003. Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що зазначена надбавка належить до додаткових видів грошового забезпечення, і має індивідуальний характер, встановлення цієї надбавки є правом, а не обов'язком керівника при наявності необхідного стажу безперервної служби та високих результатів у службовій діяльності і повинна враховуватися при обчисленні пенсії військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які отримували її під час проходження служби і були звільнені зі служби після її запровадження. Позивач під час проходження служби зазначену надбавку не отримував, був звільнений з військової служби до її запровадження, тому вона не може бути врахована при обчисленні позивачу розміру пенсії.
В заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року позивач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, а саме: Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу» від 24 квітня 2003 року № 370/2003, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву ОСОБА_6 та додані до неї матеріали, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Так, заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 березня 2011 року, в якій колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову Особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа - Державна податкова адміністрація в Рівненській області про перерахунок пенсії з включенням до його грошового забезпечення надбавки за безперервну службу, встановлену Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім цього, заявник посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2009 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2013 року. Суд касаційної інстанції у зазначених рішеннях прийшов до висновку, що пенсії позивачів повинні обраховуватись відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» з урахуванням змін, внесених законом України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV, а не відповідно до вимог частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» як це було зроблено відповідачами. Питання про врахування надбавки, передбаченої Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003, при нарахуванні пенсії позивачам не було предметом розгляду цих справ, а тому підстав стверджувати про неоднакове судом касаційної інстанції застосуванням одних і тих самих норм матеріального права в зазначених справах немає.
Неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може мати місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
У зазначених справах судами встановлені різні фактичні обставини, застосовані норми різних законодавчих актів, через що колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Крім цього, заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 6 травня 2008 року та від 16 січня 2012 року.
Рішення Верховного Суду України, ухвалені до 30 липня 2010 року судовими палатами в адміністративних, цивільних та господарських справах, Військовою судовою колегією Верховного Суду України, які за винятковими обставинами переглядали рішення, ухвалені у касаційному порядку, та рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30 липня 2010 року, не відносяться до рішень судів касаційної інстанції в розумінні пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому посилання на такі судові рішення недопустимі.
Керуючись статтями 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа Державна податкова адміністрація в Полтавській області про перерахунок пенсії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Юрченко В.В.
Загородній А.Ф.
Заїка М.М.
Іваненко Я.Л.
Кочан В.М.