05 грудня 2013 року м. Київ К/800/38599/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі № 812/4822/13-а за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Ровеньківський комбінат хлібопродуктів" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
У травні 2013 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Ровеньківський комбінат хлібопродуктів", в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 12650 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 106,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. В порушення ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державному підприємстві "Ровеньківський комбінат хлібопродуктів" державного агентства резерву України у 2012 році замість 1 інваліда не працювало жодного.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач власними силами підшукував та працевлаштовував інвалідів протягом 2012 року, а саме: ОСОБА_1, інвалід 3 групи, працевлаштована з 01.10.2012 р. (наказ № 12К від 01.10.2012 р.) та ОСОБА_2, інвалід 3 групи, працевлаштований з 05.05.2012 р. (наказ № 4К від 05.05.2012) по 22.05.2012 р. (наказ № 5К від 22.05.2012 р.), що підтверджено звітами про найнятих працівників та наказами про прийом на роботу. Протягом 2012 року державним підприємством "Ровеньківський комбінат хлібопродуктів" до центру зайнятості надавалася звітність форми № 3-ПН про наявність вакансій, а саме станом на: 28.01.2012 р., 28.02.2012 р., 28.03.2012 р., 28.05.2012 р., 28.06.2012 р., 28.07.2012 р., 28.08.2012 р., 24.09.2012 р. Згідно звіту відповідача за формою №10-ПІ від 10.01.2013 р., про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу державного підприємства "Ровеньківський комбінат хлібопродуктів" у 2012 році складала 14 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальних захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб.
Позивачем у розрахунку ціни позову визначено, що середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2012 рік становила 25300 грн., а отже сума адміністративно-господарських санкцій становить 12650 грн. Оскільки відповідач добровільно не сплатив адміністративно-господарські санкції, позивачем нарахована пеня за порушення термінів сплати в сумі 106,26 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що чинним законодавством не покладений на відповідача обов'язок по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати, а відповідачем прийняті передбачені законодавством міри щодо працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до звіту відповідача за формою 10-ПІ за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 14 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 14 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначена відповідачем як 1, фактично протягом року на підприємстві не було працевлаштовано жодного інваліда.
Таким чином, на підприємстві не виконаний норматив щодо працевлаштування 1 інваліда.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судами також встановлено, що підприємство протягом 2012 року направляло до центру зайнятості щомісячні звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Фактів відмови державного підприємства "Ровеньківський комбінат хлібопродуктів" в працевлаштуванні інвалідів центром зайнятості не зафіксовано. Крім того, судами встановлено, що відповідач власними силами підшукував та працевлаштовував інвалідів протягом 2012 року, а саме: ОСОБА_1, та ОСОБА_2, що підтверджено звітами про найнятих працівників та наказами про прийом на роботу.
Таким чином, відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.
Відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій обумовлює відсутність об'єкту обчислення пені, що свідчить про передчасність та безпідставність її пред'явлення.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: