05 грудня 2013 року м. Київ К/800/23112/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Гурзуфської селищної ради Автономної Республіки Крим на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі № 2а-5299/12/0170/22 за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі державної інспекції сільського господарства Автономної Республіки Крим до Гурзуфської селищної ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання нечинним та скасування рішення, -
У травні 2012 року заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі державної інспекції сільського господарства Автономної Республіки Крим звернувся в суд з позовом до Гурзуфської селищної ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 26 сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради №51 від 21.07.2008 р. "Про затвердження технічної документації з оформлення права власності громадянам на земельну ділянку у загальну сумісну власність ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку" за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1500 га., кадастровий номер 0111946800:01:004:0183.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення ст.ст. 42, 118 Земельного кодексу України, громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 затверджена технічна документація з оформлення права власності на земельну ділянку у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та виданий державний акт щодо земельної ділянки без утворення об'єднання співвласників, без розробки проекту відведення, за відсутності відповідних погоджень з боку ради та контролюючих органів, що є порушенням вимог, порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677.
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення 26 сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради №51 від 21.07.2008 р. "Про затвердження технічної документації з оформлення права власності громадянам на земельну ділянку у загальну сумісну власність ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку" за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1500 га., кадастровий номер 0111946800:01:004:0183.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Гурзуфська селищна рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 10 сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради №27 від 29.12.2006р. "Про надання дозволу на складення технічної документації з оформлення права власності і оренди на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будників" наданий дозвіл на складання технічної документації з оформлення права власності ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельної ділянки в загальну приватну власність, орієнтовною площею 0,0887 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд із земель Гурзуфської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_1. 19 сесією Гурзуфської селищної ради 5 скликання прийняте рішення №13 від 26.10.2007р. "Про внесення змін в раніше прийняте рішення", яким до п.1.1 рішення Гурзуфської селищної ради №27 від 29.12.2006 р., внесені зміни у частині збільшення площі земельної ділянки, що проектується до відведення громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8. 26 сесією Гурзуфської селищної ради 5 скликання прийняте оскаржуване рішення №51 від 21.07.2008р. та затверджена громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 технічна документація з оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 з наданям останнім у загальну сумісну власність земельну ділянку, площею 0,1500 га., кадастровий номер 0111946800:01:004:0183.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем порушені діючі норми земельного законодавства та порядок його прийняття.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане.
Відповідно ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
На момент виникнення спірних правовідносин, діяв порядок регулювання земельних відносин, встановлений у Земельному кодексі України.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Серед передбачених ст.12 Земельного кодексу України повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин є передача земельних ділянок з комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, надання їх у користування відповідно до вимог цього кодексу.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки , зокрема, на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (ст. 81 ЗК України).
Згідно статей 38, 39 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Статтею 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються у постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів місцевого самоврядування, щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч.ч. 1 та 2 стаття 118 Земельного кодексу України).
Також, ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (стаття 118 Земельного кодексу України). У разі надання, вилучення земельних ділянок складаються проекти землеустрою з їх відведення. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст.50 Закону України "Про землеустрій".
Пунктом 2 "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).
Отже, у разі надання у власність громадянам земельної ділянки, межі якої не визначені у натурі (на місцевості), відведення земельних ділянок здійснюється на підставі затверджених у встановленому законом порядку проектів землеустрою. У разі відведення земельної ділянки прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, така земельна ділянка, може бути надана у власність або користування об'єднанню власників будинку, або у користування підприємствам, які здійснюють управління цими будинками.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі свідоцтв про право власності №0296- Г від 02.02.99 р., №73-Г від 30.04.03 р., № 0809-Г від 09.10.03 р. є співвласниками квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відповідно у домоволодінні АДРЕСА_1. Зокрема, документи, що підтверджують право на землю на прибудинкову територію вказаного домоволодіння, до 21.07.2008 р. не складалися, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювались. Об'єднання власників багатоквартирного житлового дому не утворювалося.
Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Гурзуфської селищної ради Автономної Республіки Крим відхилити.
Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: