"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/18320/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013 року
та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року
у справі №2а-9569/10/1570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг» звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013 року у даній справі позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення: від 14.04.2010 року №0000381850/0, від 22.06.2010 року №0000381850/1, від 29.07.2010 року №0000381850/2, від 19.10.2010 року №0000381850/3 в частині грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 1002150,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 502365,50 грн.; від 14.04.2012 року №0000391540/0, від 22.06.2010 року №0000391540/1 в частині нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 240077,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 182718,70 грн.; від 29.07.2010 року №0000391540/2, від 19.10.2010 року №0000391540/3 в частині нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 240077,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 165543,55 грн.; від 14.04.2010 року №0000401540/0, від 22.06.2010 року №0000401540/1, якими нараховано грошове зобов'язання по податку з найманих працівників за основним платежем в розмірі 613247,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1226494,00 грн.; - від 29.07.2010 року №0000401540/2, від 19.10.2010 року №0000401540/3, якими нараховано грошове зобов'язання по податку з найманих працівників за основним платежем в розмірі 521256,52 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1042513,04 грн. В решті позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року.
За результатами цієї перевірки зазначено про порушення ТОВ «Рошен-Юг» вимог пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), пп.17 «а» ст.17 Закону від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) та пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.12.2 п.9.2 ст.9, пп.16.3.5 п.16.3 ст.16, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV).
На підставі висновків перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.04.2010 року №0000381850/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1531138,50 грн., в тому числі 1020759,00 грн. за основним платежем та 510379,50 грн. за штрафними санкціями, від 14.04.2010 року №0000391540/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 441879,76 грн., в тому числі 240077,56 грн. за основним платежем та 201802,20 грн. за штрафними санкціями та від 14.04.2010 року №0000401540/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 1839741,00 грн., в тому числі 613247,00 грн. за основним платежем та 1226494,00 грн. за штрафними санкціями.
За наслідками оскарження зазначених рішень, податковим органом про частково скасовано рішення від 14.04.2010 року №0000391540/0 в частині застосування штрафної санкції по податку на додану вартість на суму 17175,15 грн. та від 14.04.2010 року №0000401540/0 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 91990,48 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 183980,96 грн. В іншій частині спірні рішення залишені без змін.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених, пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.
Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР заборонено віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судами, витрати з придбання послуг, які включають в себе надання усних та письмових консультацій з правових питань, письмових висновків з таких питань тощо, що віднесені позивачем до складу валових витрат, підтверджені, окрім актів виконаних робіт, іншими документами, які містять відомості про господарську діяльність та підтверджують її здійснення, зокрема: письмовими висновками з правових питань, питань бухгалтерського обліку та аудиту з наведеними виконавцем позиціями з приводу податкового обліку конкретних операцій, які здійснює позивач у своїй господарській діяльності, письмовими відповідями на запити позивача з приводу зазначених питань, складеними виконавцем цивільно-правовими угодами та ін.
Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Податковим органом зазначено, що в порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР позивачем у перевіряємому періоді було включено до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, які були виписані контрагентами позивача у попередніх податкових періодах, і в ході перевірки ТОВ не було надано заяв зі скаргами на таких контрагентів, що призвело до завищення податкового кредиту на 232994,22 грн., а також по правовідносинам з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» на суму ПДВ 251365,01 грн.
Однак, відповідно до ч.2 п.5.1 ст.5 Закону №2181-III, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Тобто, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено відповідними податковими накладними та правомірно сформував податковий кредит, відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.
Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
Крім того, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону № 889-IV наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.
Згідно п.1.19 ст. 1 Закону № 889-IV самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п.4.2.1 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, крім інших, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Згідно п.4.3.25 ст. 4 Закону № 889-IV не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.
Згідно п.9.12.1 ст.9 Закону № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до п.9.12.2 ст.9 Закону № 889-IV якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, вірним є висновок судів про те, що критеріями визначення доходу від підприємницької діяльності, який оподатковується за правилами спеціального законодавства та не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, є отримання фізичною особою, яка зареєстрована у встановленому порядку суб'єктом підприємницької діяльності, доходу від виконання роботи з метою отримання прибутку в межах цієї підприємницької діяльності, і яка не є роботою, що доручена цій особі працедавцем за умовами трудового договору з цією особою.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року у справі №2а-9569/10/1570 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
Ухвала складена у повному обсязі 31.10.2013р.