"03" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/95348/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про стягнення недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
У червні 2010 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1903 грн. 52 коп. Посилалася на те, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» вона мала право на грошову допомогу в розмірі, встановленому цим Законом, але відповідач виплачував їй таку допомогу у меншому розмірі.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано відповідача виплатити на користь позивачки недонараховану та недовиплачену суму допомоги по догляду за дитиною згідно зі ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка має на утриманні дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1 та у зв'язку з цим перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради і отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як застрахована особа з 1 квітня 2007 року.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у 2007 році не розповсюджувався на застрахованих осіб, до яких віднесена і позивачка, тому виплата вказаної допомоги застрахованим особам, здійснювалась згідно положень постанови Кабінету Міністрів України № 13 від 11 січня 2007 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивачка має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка протягом 2007 року проводилася в меншому розмірі, ніж передбачено законом.
Статтею 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 14 вказаного Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Відповідно до вимог частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", було встановлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становив: з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.
Пунктом 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виступав встановлений законом прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років.
Таким чином, вирішуючи спір суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивачки.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції- без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2011 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк