"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/825/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про визнання дій протиправними, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про визнання дій протиправними.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 14 квітня 2009 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати його представнику копії відповідей на 18 скарг, які розглядались Генеральною прокуратурою України в період з 29 лютого 2005 року по
26 лютого 2009 року.
Генеральною прокуратурою України листом №09-1-23676-05 від 17 квітня 2009 року
надано відповідь на вищезазначене звернення позивача.
Не погоджуючись із наданою відповідачем відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Положеннями статті 19 вищезазначеного Закону встановлено, що перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
При цьому відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення; викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства в межах своїх повноважень, приділив належну увагу зверненню позивача, зокрема, надав відповідь, у якій проінформував позивача про вжиті заходи щодо практичної реалізації порушених в звернені питань у встановлений законом строк, а незадоволення позивачем наданою на його звернення відповіддю - не свідчить про його бездіяльність, з огляду на що, правові підстави для визнання прав позивача порушеними при наданні відповіді на його звернення, а, відтак, і для задоволення позову - відсутні.
З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Постановлені у справі рішення судів є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про визнання дій протиправними - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: