"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/20488/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим
від 03 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим
від 03 листопада 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що 27 липня 2009 року позивач звернувся до Євпаторійського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в АР Крим із заявою про зняття з обліку автомобіля Форд Ескорт, державний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску та надав зазначений автомобіль для огляду співробітникам ДАІ.
Під час огляду автомобіля співробітниками ДАІ виявлено знищення ідентифікаційного номеру складової частини транспортного засобу на днищі, у зв'язку з чим позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до постанови
від 27 липня 2009 № 007426, та анульовано реєстрацію транспортного засобу.
Рішенням начальника відділення АПВ ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Євпаторії при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 11 серпня 2009 року постанова від 27 липня 2009 № 007426 скасована, а реєстрація автомобіля поновлена в листопаді 2009 року.
Вважаючи, що діями працівників ДАІ порушені його права, позивач
18 вересня 2009 року та 04 лютого 2010 року звернувся зі скаргами до ГУ МВС України в АР Крим, на які листами від 01 жовтня 2009 року та від 15 березня 2010 року відповідно були надані відповіді.
Крім того, 31 серпня 2009 року ОСОБА_4 звернувся з аналогічною скаргою до Міністерства внутрішніх справ України, яка 03 вересня 2009 року була передана для розгляду по суті до департаменту ДАІ МВС України, яким 01 жовтня 2009 року надано відповідь позивачу.
Не погоджуючись з відповідями, наданими відповідачами, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Положеннями статті 20 вищенаведеного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що при розгляді поданих позивачем звернень відповідачі діяли відповідно до вимог чинного законодавства в межах своїх повноважень, приділили належну увагу зверненням позивача, відповіді були надані у встановлений законом строк, а незадоволення позивача наданими на його звернення відповідями - не свідчить про бездіяльність відповідачів та його посадових осіб чи порушення ними порядку розгляду звернень, - з огляду на що правові підстави для визнання прав позивача порушеними при наданні відповідей на його звернення, а, відтак, і для задоволення позову - відсутні.
З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Постановлені у справі рішення судів є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим
від 03 листопада 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: