"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/3465/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_4 як представника ОСОБА_5 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 як представник ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду
від 19 травня 2011 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації у наданні дозволу на зняття з обліку автомобіля марки «Форд Мондео», з об'ємом двигуна 1753 см.куб., кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, виготовлено заводом-виробником у 1998 році та зобов'язати відповідача надати дозвіл та усі необхідні документи на ім'я ОСОБА_5 на зняття з обліку та реєстрації
автомобіля марки «Форд Мондео», з об'ємом двигуна 1753 см.куб., кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, виготовлено заводом-виробником у 1998 році.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду
від 08 грудня 2011 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду
від 19 травня 2011 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, ОСОБА_4 як представник ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що чоловік позивачки ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, був інвалідом ВВВ IІ групи та був зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1, де проживав разом з дружиною до дня смерті.
Наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації № 55 від 01 березня 2006 року ОСОБА_6 видано як гуманітарну допомогу автомобіль марки «Форд Мондео», 1998 року випуску.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на зняття з обліку вищевказаного автомобіля, у задоволенні якої відповідач відмовив.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда.
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його постійного проживання і реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім'ї померлого інваліда, а у разі їх відсутності повертається головному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.
Член сім'ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.
Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.
При цьому в пункті 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями встановлено не загальний строк експлуатації автомобіля, а саме строк експлуатації його інвалідом.
Так, апеляційним судом встановлено, що строк експлуатації автомобіля інвалідом становить менше ніж 10 років.
Постановляючи рішення у справі, апеляційний суд виходив з того, що відмовляючи позивачу у знятті з обліку автомобіля померлого інваліда Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З таким висновком апеляційного суду погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, і підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 як представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду
від 08 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: