"11" грудня 2013 р. К/800/43107/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Олендера І.Я., Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року по справі № 235/1896/13-а
за позовом ОСОБА_4
до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та
Красноармійському районі Донецької області (далі - Управління)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління з вимогами про визнання дій протиправними, припинення участі у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні з 22 жовтня 2012 року, скасування вимоги відповідача про сплату недоїмки від 13 лютого 2013 року № Ф-133 у сумі 781,45 грн., скасування повідомлення - розрахунку відповідача від 13 лютого 2013 року у сумі 781,45грн., скасування рішення відповідача від 24 квітня 2013 року №747-Ф та акту № 180 від 5 квітня 2013 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені частково.
Визнано протиправними дії Управління щодо стягнення з ОСОБА_4 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Скасовано вимогу Управління про сплату позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-133 від 13 лютого 2013 року в розмірі 781,45 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 5 липня 2010 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Позивач з 22 жовтня 2012 року перебуває на обліку в Управлінні як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
13 лютого 2013 року відповідачем сформовано вимогу про сплату недоїмки № Ф-133, якою визначено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача відповідно до повідомлення-розрахунку за період з 1 листопада 2012 року до 1 грудня 2012 року становить 781,45 грн.
На підставі акту про неподання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 180 від 5 квітня 2013 року Управлінням прийнято рішення від 24 квітня 2013 року №474-ф про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від сплати єдиного внеску звільняються особи, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), в преамбулі якого зазначено, що цим Законом визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 4 Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримуюсь пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Зазначеним Законом передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія у зв'язку з втратою годувальника та пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судами встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років та пенсія за віком є окремими видами трудових пенсій.
Встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і які не досягли віку з якого призначається пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не звільняються від сплати єдиного внеску.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Управлінням доведено правомірність прийняття вимоги про сплату недоїмки від 13 лютого 2013 року № Ф-133 у сумі 781,45 грн. зі сплати єдиного внеску та рішення від 24 квітня 2013 року №474-ф про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За наведених обставин постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року не узгоджується з вимогами чинного законодавства і підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року скасувати.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Олендер І. Я.
Рецебуринський Ю.Й.