"11" грудня 2013 р. м. Київ К-31705/10
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Стародуба О.П.,
секретар судового засідання Василенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника Міністра оборони України, військового прокурора Центрального регіону України про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року,
9 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що проходив службу на посаді старшого помічника військового прокурора Житомирського гарнізону. Наказом заступника Міністра оборони України від 7 листопада 2008 року № 205 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 63 (у зв'язку зі скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. Наказом виконуючого обов'язки військового прокурора Центрального регіону України від 12 листопада 2008 року № 33 о/с позивача звільнено із займаної посади та з органів прокуратури у зв'язку із звільненням з військової служби. Наказом військового прокурора Житомирського гарнізону від 19 листопада 2008 року № 164 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової прокуратури Житомирського гарнізону. Вважає, що його було звільнено з військової служби та органів військової прокуратури з порушенням вимог чинного законодавства. Просив визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу заступника Міністра оборони України від 7 листопада 2008 року № 205 (по особовому складу) в частині звільнення позивача з військової служби та пункту 1 наказу виконуючого обов'язки військового прокурора Центрального регіону України від 12 листопада 2008 року № 33 о/с щодо звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури; зобов'язати заступника Міністра оборони України поновити позивача на військовій службі, а військового прокурора Центрального регіону України - в органах військової прокуратури та на попередній посаді помічника військового прокурора Житомирського гарнізону, а також вирішити питання про виплату позивачу матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 20 листопада 2008 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та Міністерства оброни України, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Наказом заступника Міністра оборони України від 7 листопада 2008 року № 205 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 63 (у зв'язку зі скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
Наказом військового прокурора Житомирського гарнізону від 19 листопада 2008 року № 164 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової прокуратури Житомирського гарнізону.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до помилкового висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень законодавства про працю, зокрема, щодо строків звернення до суду, встановлених частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, а тому норми трудового законодавства можуть бути застосовані лише при умові, якщо це передбачено законодавством, яке регулює порядок проходження служби в Збройних Силах України (наприклад, пункт 56 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України передбачає, що творчі відпустки надаються офіцерам, крім тих, які навчаються в ад'юнктурі або проходять підготовку у докторантурі, для завершення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством).
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено річний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому законних підстав для застосування судами строків, визначених частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, не було.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанцій унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то згідно з положеннями частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 2, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Стародуб О.П.