"10" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/92656/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Шостка про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Посилався на те, що з 31 жовтня 2005 року по 27 листопада 2007 року доглядав за своєю матір"ю як інвалідом першої групи, у зв'язку з чим протягом зазначеного періоду знаходився на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради та отримував компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги, з яких провадилися відрахування внесків до Пенсійного фонду України. Просив визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Шостка протиправними та зобов'язати відповідача включити до його загального страхового стажу період з 31 жовтня 2005 року до 27 листопада 2007 року.
Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 листопада 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Шостка щодо виключення зі страхового стажу ОСОБА_4 періоду з 31 жовтня 2005 року по 27 листопада 2007 року неправомірними та зобов"язано зарахувати цей період до страхового стажу ОСОБА_4 В решті позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2010 року скасовано постанову суду першої в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у червні 1995 року ОСОБА_4 було призначено пенсію по інвалідності як інваліду третьої групи. 11 травня 1999 року його було звільнено з роботи, після чого він більше не працював. З листопада 2000 року ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності довічно.
З червня 2002 року позивач знаходився на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Шостка та отримував пенсію. У липні 2002 року на підставі заяви ОСОБА_4 було проведено перерахунок пенсії по заробітку і стажу та на підставі його ж заяви про перерахунок пенсії за віком на пенсію по інвалідності.
31 жовтня 2005 року Шосткинською центральною районною лікарнею встановлено, що за станом здоров"я ОСОБА_4 може постійно надавати соціальні послуги.
З 31 жовтня 2005 року по 27 листопада 2007 року ОСОБА_4 доглядав за своєю матір"ю ОСОБА_5, інвалідом першої групи, у зв'язку з чим протягом зазначеного періоду знаходився на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради, отримував компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги, з яких провадилися відрахування внесків до Пенсійного фонду України.
Листом управління Пенсійного фонду України в м. Шостка від 27 червня 2008 року № 3402/04-28 ОСОБА_4 було повідомлено, що з його страхового стажу виключено період з 31 жовтня 2005 року по 27 листопада 2007 року, протягом якого він отримував компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги, оскільки після 11 травня 1999 року позивач не працював.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач з 31 жовтня 2005 року по 27 листопада 2007 року доглядав за своєю матір"ю ОСОБА_5, інвалідом першої групи, надавав їй соціальні послуги, за цей період щомісячно отримував компенсаційні виплати, цей період підлягав зарахуванню до його страхового стажу з метою подальшого перерахунку призначеної пенсії.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовляючи у задоволенні позову у цій частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 з 2000 року є непрацездатним, отримував пенсію по інвалідності, тому вимоги про зарахування періоду з 31 жовтня 2005 року по 27 листопада 2007 року до страхового стажу та перерахунку у зв'язку з цим пенсії задоволенню не підлягають.
Проте з такими висновкам суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 11 зазначеного Закону передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи.
Згідно п. «б» постанови Кабінету Міністрів України № 558 від 29 квітня 2004 року для призначення компенсації подаються такі документи і в переліку документів передбачений висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан його здоров"я дозволяє постійно надавати соціальні послуги. З довідки ВКК Шосткинської поліклініки № 4 вбачається, що за станом здоров"я позивач міг постійно надавати соціальні послуги.
За таких обставин, коли ОСОБА_4 фактично доглядав за матір"ю у 2005 - 2007 роках і отримував за це соціальні виплати, з яких здійснювались страхові відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка ухвалена відповідно до закону, то колегія суддів на підставі ст.226 КАС України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі постанову суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2010 року скасувати, а постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 листопада 2009 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк