"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/1375/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною,-
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 листопада 2007 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову начальника Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації у видачі довідки ОСОБА_4 на її ім'я про переоформлення автомобіля «Опель Вектра», 1998 року випуску, кузов
№ НОМЕР_1, який належав покійному батькові ОСОБА_5 та зобов'язано начальника Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації видати ОСОБА_4 довідку на її ім'я
про переоформлення автомобіля «Опель-Вектра», 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02 грудня 2011 року постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 листопада 2007 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, заступник прокурора Вінницької області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації відповідно до договору дарування є власником автомобіля «Опель Вектра», 1998 року випуску, кузов НОМЕР_1, який є гуманітарною допомогою.
Наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації від 29 червня 2006 року № 85 вищезазначений автомобіль надано інваліду ВВВ І групи ОСОБА_5.
Після смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, його донька - ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою про переоформлення на її ім'я вищезазначеного автомобіля, у задоволенні якої відповідачем було відмовлено.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
19 липня 2006 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 999, якою затверджено Порядок забезпечення інвалідів автомобілями.
Відповідно до пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації щодо відмови позивачу у переоформленні автомобіля померлого інваліда є протиправними.
Разом з тим, при постановленні оскаржуваних рішень, суди не встановили, чи виконані позивачем вимоги пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судами неповно з'ясовані обставини справи, - а тому постановлені рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, та постановленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 грудня 2011 року у справі - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: