"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/8499/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду
від 24 жовтня 2011 року позов задоволено.
Визнано незаконною бездіяльність управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в частині ненадання у передбачений законом строк відповіді на подане на їх адресу звернення від 08 серпня 2011 року.
Зобов'язано управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області надати відповідь на подане на їх адресу звернення від 08 серпня 2011 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
(три грн. 40 коп.).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду
від 13 грудня 2011 року постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 24 жовтня 2011 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що позивачем 09 серпня 2011 року на адресу управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області направлено звернення щодо пояснення причин відмови в поставленні транспортного засобу ВАЗ 21099 та номерного знаку «НОМЕР_1» на облік, а також з роз'ясненням щодо дій, які необхідно вчинити для реєстрації вищезазначених транспортного засобу та номерного знака.
Звернення ОСОБА_4 було зареєстроване відповідачем
11 серпня 2011 року за № 8542.
Відповідь на звернення позивача № 11/14-4368 управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 08 вересня 2011 року була адресована директору ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» без зазначення адреси.
При цьому, за змістом відповідь не містить роз'яснень щодо причин відмови у постановленні на облік транспортного засобу та реєстрації номерного знака.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, ОСОБА_4 оскаржив її до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено порушення вимог законодавства щодо належної відповіді на звернення громадян, оскільки у відповіді № 11/14-4368 від 08 вересня 2011 року не надано пояснень на поставлене позивачем питання, крім того, відповідь була надіслана неналежному адресатові.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява позивача була розглянута уповноваженою особою та в строк відповідно до вимог чинного законодавства, а також з того, що Законом України «Про звернення громадян» не передбачено обов'язку гарантування одержання такої відповіді заявником.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 18 цього Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Положеннями статті 19 зазначеного Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Статтею 20 вищенаведеного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено судами, позивач подав письмове звернення до управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області особисто як фізична особа та з вказанням адреси, крім того, у своєму зверненні порушував питання щодо порядку поставлення на облік номерного знаку.
Разом з тим, відповідь на звернення відповідач надіслав директору ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» ОСОБА_4 без зазначення адреси, а також у своїй відповіді не роз'яснив заявнику порядок реєстрації і поставлення на облік номерного знаку та не зазначив порядок оскарження даної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо порушення позивачем вимог законодавства при наданні відповіді на звернення.
А суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про правомірність дій позивача, а відтак - безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду
від 13 грудня 2011 року - скасувати.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: