28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/15642/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011
у справі № 2а-9853/10/2670
за позовом Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з
великими платниками податків
про скасування податкових повідомлень-рішень
Публічне акціонерне товариство „Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень - рішень: №0001104310/0 від 30.11.2009, №0001104310/1 від 18.02.2010, № 0001104310/2 від 26.04.2010, №0001104310/3 від 23.04.2010.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2010 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001104310/0 від 30.11.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб 57202, 08 грн.: 19067, 36 грн. основний платіж, 38134, 72 грн. штрафні (фінансові) санкції.
В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та прийняті податкові повідомлення - рішення: №0001104310/1 від 18.02.2010, № 0001104310/2 від 26.04.2010, №0001104310/3 від 23.04.2010.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.2.9 "е" п. 4.2 ст. 4, ст. 8, ст. 16 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого було не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з суми неповернутої позики, визнаної безнадійною заборгованістю та списаної за рахунок страхового резерву, що призвело до заниження податку з доходів фізичних на суму 52525, 38 грн.
Позивачем заборгованість за кредитним договором №880713 від 05.06.2003 в сумі 39145,18 грн. списано за рахунок страхового резерву під нестандартну заборгованість.
Відповідно до пп. "д" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, розглядаються як дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо такого платника податку.
Оскільки в зазначеному випадку платник отримав позику не від працедавця, то такі доходи оподатковуються відповідно до пп. "е" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону.
Згідно з пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону, сума (вартість) подарунків включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Відповідно до ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" фізична особа є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, одержаних від інших фізичних осіб, та іноземних доходів.
Особою, відповідальною за оподаткування доходів у вигляді заробітної плати та інших оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент.
Податковий агент проводить оподаткування зазначених доходів за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону, з урахуванням вимог статей 8 та 16 Закону, та повідомляє про це у встановленому порядку податковим органам за формою N 1 ДФ.
Відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання, що виникає у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату до бюджету цього податку, покладається на такого податкового агента.
Таким чином, позивач як податковий агент повинен нарахувати та сплатити до бюджету за рахунок своїх активів (прибутку) податок із вказаних доходів фізичної особи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 у справі № 2а-9853/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії" відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 у справі № 2а-9853/10/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко