"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/42589/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду
від 26 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5 - інвалід ВВВ, який був забезпечений органами соціального захисту автомобілем ЗАЗ 110270,
2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2.
10 жовтня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації із заявою про переоформлення на його ім'я вищезазначеного автомобіля, у задоволенні якої відповідачем було відмовлено.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Так, судами встановлено, що позивачем протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства не були сплачені кошти за переоформлення автомобіля.
Постановляючи рішення у справі, суди виходили з того, що відмовляючи позивачу у переоформленні на його ім'я автомобіля померлого інваліда Головне управління праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам у справі.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Постановлені у справі рішення судів є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: