"05" грудня 2013 р. м. Київ К-29616/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівЗайця В.С.
Леонтович К.Г.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Державного підприємства (далі - ДП) "Артемвугілля" до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій протиправними та недійсним рішення за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року
У травні 2010 року ДП "Артемвугілля" в Донецькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до УПФ України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій протиправними та недійсним рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідачем на підставі акту планової перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 06 січня 2010 року № 1 прийнято рішення від 25 грудня 2009 року № 330/32270533 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.
Вважає, що вищевказане рішення прийнято з порушенням норм чинного пенсійного законодавства.
Просило визнати неправомірними дії відповідача в частині строку винесення рішення від 06 травня 2010 року № 330/32270533 про застосування фінансових санкцій за актом перевірки від 06 січня 2010 року № 1, а також визнати недійсним рішення від 06 травня 2010 року № 330/32270533 про застосування фінансових санкцій у розмірі 563 994,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року, позов ДП "Артемвугілля" задоволено частково.
Визнано частково недійсним рішення УПФ України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області від 06 травня 2010 року № 330/32270533 в частині застосування до ДП "Артемвугілля" фінансових санкцій у розмірі 563848,37 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Присуджено з Державного бюджету України на користь ДП "Артемвугілля" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій,
УПФ України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що УПФ України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області проведено перевірку ДП "Артемвугілля", за результатами якої складено акт від 06 січня 2010 року № 1 про результати планової перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01 липня 2008 року до 01 жовтня 2009 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2009 року, відповідно до якого виявлено, зокрема, порушення вимог частини шостої статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) в частині пропорційної сплати страхових внесків при отриманні коштів на виплату заробітної плати.
На підставі акту прийнято рішення від 06 травня 2010 року № 330/32270533, яким за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків накладено штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів у сумі 563 994,27 грн.
З матеріалів справи, а саме відповідних платіжних доручень, вбачається, що позивачем 21 серпня 2009 року сплачено заробітну плату працівникам за липень 2009 року у розмірі 10858 288,30 грн. Сума страхових внесків, що мала бути сплаченою, становить 3604 951,72 грн. Відповідно до акту перевірки недоотримані страхові внески в розмірі 1127 696,73 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що оскільки вказані виплати сплачуються не за базовий звітний період, а є розрахунком по заробітній платі за липень 2009 року, то вони не є авансовими платежами, а фактично підлягають сплаті позивачем як страхові внески.
Така правова позиція судів, на думку колегії суддів, є помилковою й такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Закон № 1058-VI регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 статті 11 цього Закону установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Строки сплати страхових внесків визначені статтею 20 Закону № 1058-VI, згідно з якою страхувальники (роботодавці) зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місць.
Пунктом 14 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" встановлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Таким чином, звітний базовий період для позивача (гірничого підприємства) закінчувався 28 серпня, а не 20.
Відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1058-VI суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
За приписами частини п'ятої статті 106 Закону № 1058-VI за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Сплачені поточні суми страхових внесків зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій також у порядку їх календарної черговості їх виникнення. Інший порядок перерозподілу сплачених суми чинним законодавством не передбачений.
На ці особливості Закону № 1058-VI суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги й ухвалили незаконні та необґрунтовані рішення.
Розрахунок сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів та штрафних санкцій, здійснений УПФ України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області, на відповідність їх вимогам чинного законодавства судами першої та апеляційної інстанцій не перевірявся. Для повного та всебічного розгляду справи необхідно встановити відповідні обставини. Суд касаційної інстанції таких повноважень не має і не може усунути допущену судами неповноту судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вимог вказаного процесуального закону та ухвалили незаконні рішення, які підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно більш повно встановити обставини у справі, та у залежності від встановленого, - вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року в адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Артемвугілля" до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій протиправними та недійсним рішення скасувати, а вказану справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Заєць В.С.
Леонтович К.Г.