"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/6524/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівЗайця В.С.
Сороки М.О.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
11 жовтня 2011 року
У липні 2010 року ОСОБА_4 у Кам'янець-Подільському міськрайонному суді Хмельницької області пред'явив позов до УПФ України в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він відноситься до категорії громадян з правовим статусом "діти війни" та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалося, просив зобов'язати здійснити відповідні нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня
2009 року.
Також, в заяві від 02 листопада 2010 року просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених своїх прав та інтересів.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2010 року позов ОСОБА_4 частково задоволено.
Зобов'язано УПФ України в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії ОСОБА_4 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09 липня по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по
31 грудня 2009 року включно з урахуванням проведеної виплати.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року апеляційну скаргу УПФ України в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області задоволено повністю.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення апеляційної інстанції скасувати, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2010 року залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набув правового статусу особи, передбаченого цим Законом.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватися із збільшенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Також згідно з пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було змінено. Статтею 6 (в новій редакції) цього Закону передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року
№ 10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до вимог статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
З моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправною.
Отже, в період з 01 січня по 09 липня 2007 року та з 01 січня по 22 травня 2008 року ОСОБА_4 не мав права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки норма відповідного Закону, якою передбачено це право, у 2007, 2008 роках була зупинена та змінена. Право ОСОБА_4 на підвищення до пенсії у встановленому Законом розмірі було відновлено лише з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, тобто з часу ухвалення Конституційним Судом України вказаних вище рішень.
Крім того, відповідно до статті 71 Закону України від 26 грудня 2008 року
№ 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення у 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії "дитина війни". Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорії громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не був визначений та відповідні зміни з цього питання у 2009 році у зазначену постанову не вносилися.
Отже, з 01 січня 2009 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підлягала застосуванню у попередній редакції.
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, виходив із того, що останній пропустив шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Така правова позиція суду апеляційної інстанції є помилковою з огляду на таке.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Проте, зміни, внесені Законом України 07 липня 2010 року № 2453-VI щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, вводяться в дію з 1 січня 2011 року. Справи щодо таких спорів, які перебуватимуть у провадженні суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції станом на 1 січня 2011 року, завершуються розглядом у цих судах.
Отже, справа на момент звернення позивача з даним позовом підпадала під визначення цивільної справи і підлягала розгляду судом першої інстанції відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції на це не звернув уваги та скасував рішення суду першої інстанції, лише з тих підстав, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду за поновленням порушених прав, свобод та інтересів, встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Між тим, застосування судом апеляційної інстанції положень Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи є помилковим з огляду на те, що вона судом першої інстанції розглянута відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, а відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без зміни.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії скасувати, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2010 року залишити в законній силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Заяць В.С.
Сорока М.О.