"28" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/30021/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011
у справі № 2-а-1377/11/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілай»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
про визнання неправомірними дій та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілай» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання неправомірними дій та скасування рішення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на виконання Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства та пункту 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік було направлено поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення 28.01.2011 року.
Рішенням Ленінської МДПІ у м. Луганську, оформленим у вигляді повідомлення від 03.02.2011 року за № 4281/28-517 декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік не визнано як податкову звітність з тих підстав, що позивачем не проставлено прочерки та не позначені рядки «до декларації додаються додатки до рядків» в порушення п.п.1.6 п.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 № 271/7592.
Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Таким чином, наведеним нормативним положеннями передбачено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності платника податків, серед яких відсутні такі підстави як «відсутність прочерків у рядках», на які посилається податкова інспекція.
Слід також зазначити, що наведені контролюючим органом факти не впливають на показники поданих позивачем декларацій, не призводять до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у них даних, відтак відсутні підстави для невизнання таких декларацій документами податкової звітності.
Наведене дозволило судам дійти обґрунтованого висновку стосовно відсутності підстав у податкового органу для неприйняття податкових декларацій позивача з податку на прибуток підприємства за 2010 рік через непроставлення прочерків у рядках, що не заповнюються.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011 у справі № 2-а-1377/11/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2011 у справі № 2-а-1377/11/1270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко