"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/75537/12
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря Стоцького О.І.,
представника позивача Ткаченка А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року
у справі № 2а-3665/12/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будкепітал Ю Ей» (далі - позивач, ТОВ «Будкепітал Ю Ей»)
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС)
за участю прокуратури Святошинського району міста Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Будкепітал Ю Ей» звернулось у березні 2012 року до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0025531501, № 0025551501 від 16.11.2011 року.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Прокуратура Святошинського району міста Києва заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача або заперечень на касаційну скаргу не надала.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва його правонаступником Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (а.с.68).
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача за II квартал 2011 року, за результатами якої складено акт № 3555/15-127/31026977 від 25.10.2011 року.
Згідно з висновками акту перевірки встановлено неправомірне збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток попереднього звітного (податкового) періоду на суму 7 378 982,00 гривні та занижено податкове зобов'язання на загальну суму 113 160,00 гривень, у зв'язку із порушенням вимог статті 3 Підрозділу 4 Розділу XX та пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
На підставі акту перевірки відповідачем 16.11.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0025531501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 7 378 982,00 гривні та № 0025551501, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 113 160,00 гривень.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.
Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
При цьому згідно з пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
До набрання чинності розділом ІІІ ПК України правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон № 334/94-ВР).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.
Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 Особливості справляння податку на прибуток підприємств розділу ХХ Перехідні положення ПК України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Отже, відповідно до вказаних норм, сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами 2010 року підлягає включенню до складу валових витрат першого кварталу 2011 року. У свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року здійснюється шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. За таких обставин, при визначенні об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року, повинні враховуватись всі суми валових витрат цього звітного податкового періоду, в тому числі визначені згідно пункту 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР.
При цьому, пункт 3 підрозділу 4 Особливості справляння податку на прибуток підприємств розділу ХХ Перехідні положення ПК України не містить заборони на врахування у 2011 році суми від'ємного значення, яка виникла до 01 січня 2011 року.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії позивача щодо включення до валових витрат 2-го кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, минулих податкових періодів в сумі 7 870 980,00 гривень цілком відповідають вимогам законодавства, отже і заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток загальну суму 113 160,00 гривень податковим органом встановлено цілком безпідставно.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року у справі № 2а-3665/12/2670 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько