Справа № 22-ц-382\2008 рік Головуючий у 1 інстанції Чаку Є.В.
Категорія 18 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
18 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.
суддів Козлова О.М. , Кочегарової Л.М.
при секретарі Грішко С. В. розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі ЗАТ"КБ"ПриватБанк") про визнання частково недійсним договору про депозитний внесок, стягнення матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2008 року,
встановила:
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано частково недійсним п.7 договору про депозитний вклад від 22 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ"КБ"ПриватБанк" в частині розрахунку процентів за кожний новий строк вкладу по процентній ставці, діючий у банку для продовження депозитних вкладів даного найменування.
Стягнуто з ЗАТ"КБ"ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 різницю між сумою сплаченої та повинною бути сплаченою процентною ставкою на строк дії договору у розмірі 413 грн.38 коп. та судові витрати в сумі 81 грн. В решті позовуОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ЗАТ"КБ"ПриватБанк" просить рішення скасувати та у задоволені позовних вимогОСОБА_2 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що при розгляді справи суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до невірних висновків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ЗАТ"КБ"ПриватБанк" ОСОБА_3, який доводи скарги підтримав, заперечення позивача, який просив відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 22 грудня 2005 року між ОСОБА_2і ЗАТ"КБ"ПриватБанк" був укладений договір про строковий депозитний вклад (далі Договір), відповідно до якого позивач передав відповідачу 3800 євро, строком на три місяці, тобто до 22 березня 2006 року. Пунктом 1 Договору була передбачена процентна ставка у розмірі 9, 5 % на рік. Після спливу строку договору, за ініціативою сторін, дія договору була продовжена ще на два строки, тобто до 22 вересня 2006 року, однак відповідачем в односторонньому порядку була змінена процентна ставка за договором спочатку до 6, 5 %, а потім - до 6 % на рік.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пункт 7 Договору передбачає можливість банку змінювати процентну ставку по договору в односторонньому порядку, без повідомлення вкладника, то цей пункт суперечить діючому законодавству України, він є незаконним, а тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь різниці між сумою сплаченої та повинною бути сплаченою процентною ставкою по вкладу на строк дії договору.
Такий висновок суду є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу(депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського складу.
Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.
У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 послався на те, що після продовження дії договору, банк в односторонньому порядку зменшив процентну ставку за договором і як би це йому було повідомлено при укладенні договору, або по закінченню 3-місячного строку дії договору, він мав би можливість вирішити, чи залишати вклад у відповідача.
Заперечуючи проти позову, представник ЗАТ КБ"ПриватБанк" посилався на те, що після збігу 3-місячного строку договору від 22 грудня 2005 року, договір продовжувався, як строковий депозитний договір, але до цього договору банк вже застосовував проценту ставку по вкладу, яка діяла для договору „на вимогу" на час продовження договору.
Ці твердження не узгоджуються з умовами п.7 договору та положеннями закону.
Як вбачається з п.7 Договору, по закінченню строку вкладу, якщо ні одна із сторін не побажає розірвати цей договір, він автоматично вважається продовженим на строк, зазначений в п. 1 даного договору. Договір продовжується неодноразово без явки вкладника в банк. При цьому обчислення нового строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу. При продовженні договору розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється по процентній ставці, яка діє в банку для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування и строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до даного договору. Проценти за наступний строк вкладу нараховуються на суму вкладу. Наступне продовження договору здійснюється в такому ж порядку.
В цьому пункті Договору конкретно не зазначено, що при продовженні строку дії договору, виплата відсотків проводиться на інших умовах, ніж ті, які передбачені п. 1 Договору.
Зазначаючи, що після 22 березня 2006 року договір між ОСОБА_1 і ЗАТ"КБ"ПриватБанк" продовжувався на умовах строкового депозитного вкладу, банк фактично не застосував ставку передбачену наказом № 222 від 17 лютого 2006 року та ставку згідно з інформаційним листом № 334 від 31 травня 2006 року, як для строкового договору, а в односторонньому порядку застосував ставку для договору „на вимогу", що суперечить, як договору так і закону (а.с. 27).
Таким чином, з урахуванням обставин справи та норм матеріального закону, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував матеріальний закон і обґрунтовано зробив висновок про визнання недійним п.7 депозитного договору від 22 грудня 2005 року та повернення позивачу різниці процентної ставки між сплаченою сумою та сумою, яка підлягала до оплати.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що вирішуючи спір суд необгрунтовано застосував до строкового договору положення закону, які регулюють питання вкладу "на вимогу", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично самостійно змінив умови строкового договору, застосувавши при продовженні договору процентну ставку договору "на вимогу".
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає непереконливими і такими, що не спростовують висновків суду щодо підстав визнання недійсним п.7 депозитного строкового договору від 22 грудня 2005 року.
Колегія суддів вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу ЗАТ"КБ"ПриватБанк" і залишити рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі ст. 79, 81, п.1 ч.2 ст. 83 ЦПК України апеляційний суд повертає ЗАТ"КБ"ПриватБанк" грошові кошти, які внесені на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством.
Як вбачається із справи, при подачі апеляційної скарги ЗАТ КБ"ПриватБанк" оплатило витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за меморіальним ордером № 121 від 19 лютого 2008 року в розмірі 30, 00 грн. на неналежний розрахунковий рахунок - № 31216259700004 держаний бюджет Ворошиловського району м. Донецька код отримувача 34686537 ГУДКУ у Донецькій області код банку отримувача 834016 і тому, ця сума підлягає поверненню заявникові, оскільки в подальшому оплата цих витрат проведена правильно.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2008 року залишити без змін.
Повернути Закритому акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" 30 грн. оплачені по меморіальному ордеру № 121 від 19 лютого 2008 року про оплату витрат
на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок №31216259700004 держаний бюджет Ворошиловського району м. Донецька код отримувача 34686537 ГУДКУ у Донецькій області код банку отримувача 834016.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.