Справа №22 ц- 265 - 2008р. Головуючий у І інстанції Топчій Т.В.
Категорія - 46 Доповідач Ігнатоля Т. Г.
Іменем України
20 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Кочегарової Л.М. , Козлова О.М. ,
з участю секретаря Стрілецької О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, визнання права власності на квартиру і будинок, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, 1\2 частину будинку і про розподіл спільного майна подружжя, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль за апеляційними скаргами ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_2, і ОСОБА_4 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 24 грудня 2007 року, -
встановила:
У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя, в якому просила розділити між нею та відповідачем побутову техніку, меблі два автомобіля марки «Фольцваген» і визнати за кожним з них право власності на 1\2 частину спільного майна із стягненням компенсації для зрівняння часток.
У березні 2007 року відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом, в якому просив розділити спільно нажите майно, визнавши за кожним з них право на 1\2 частину його; визнати за ним право власності на АДРЕСА_1, стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію для зрівняння часток, посилаючись на те, що квартира придбана на спільні кошти, розподілу вона не підлягає в натурі, а іншого житла у нього немає; про визнання жилого АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, визнання за ним права власності на 1\2 частину будинку з урахуванням його внеску у його ремонт і реконструкцію та розподілу його в натурі на дві частини з урахуванням його долі, посилаючись на те, що за період сумісного проживання будинок, який належить позивачці, з 1998 року по грудень 2006 року за його кошти та його силами був капітально відремонтований і реконструйований, внаслідок чого суттєво збільшилася його вартість, а тому, його частка у спільному майні повинна бути збільшена.
У листопаді 2007 року позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила виключити із складу спільного майна АДРЕСА_1 і визнати за нею право власності на квартиру, будинок і
на автомобіль «Фольцваген» НОМЕР_1, 2001 року випуску, без виплати грошової компенсації ОСОБА_2, посилаючись на те, що на придбання квартири і на ремонт будинку були витрачені кошти, отримані нею від зятя ОСОБА_3 на підставі доручення, який отримав спадщину після смерті своєї матері.
Ухвалою суду від 15 листопада 2007 року закрито провадження у справі за позовом сторін про розподіл побутової техніки, меблів у зв»язку з добровільним вирішенням спору сторонами і відмови від позову в цій частині.
У грудні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на автомобіль «Фольцваген», 1994 року випуску, посилаючись на те, що зазначений автомобіль він придбав у ОСОБА_1 у розстрочку за 8000 доларів США у листопаді 2005 року.
У грудні 2007 року ОСОБА_2 подав додатковий позов до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на квартиру, на 1\2 частину будинку і права власності на автомобіль Фольцваген НОМЕР_1, 2001 року випуску.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 24 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_1 задоволені частково.
Розподілено майно між сторонами, виділена ОСОБА_1 в натурі АДРЕСА_1 вартістю 92880 грв. і визнане за нею право власності на цю квартиру.
ОСОБА_2 виділені в натурі автомобілі «Фольцваген», 1994 року випуску, вартістю 39137, 30 грв. і автомобіль «Фольцваген», 2001 року випуску, вартістю 100954 грв. і визнане за ним право власності на ці автомобілі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у зрівняння часток у спільній власності в сумі 8074 грв.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості 1\2 частини проведених ремонтних робіт АДРЕСА_1 в сумі 13673 грв.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру №72 буд №61 по вул. Сеченова та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 1\2 частину АДРЕСА_1 - відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 і ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 1\2 частину понесених витрат по справі в, сумі 2400 грв.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 1014, 53 грв., а з ОСОБА_1 -1095, 27грв.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд, посилаючись на неповне з»ясування обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення і порушення судом норм процесуального права.
ОСОБА_3, який приєднався до апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить рішення суду скасувати і справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що оскаржуване рішення порушує його права, оскільки спірна квартира була придбана за його кошти, а суд не притягнув його до участі у справі і він позбавлений був можливості заявити про своє право на спірну квартиру.
Адвокат ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_1, в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і
процесуального права і просив постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позову і постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що судом неповно з»ясовані обставини справи, які мають значення для її вирішення, порушені норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_6, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги і просили відхилити апеляційні скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 і апеляційну скаргу ОСОБА_5, пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_5 і їх представника ОСОБА_4, які підтримали свої апеляційні скарги і просили відхилити апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_3, підлягає задоволенню, а апеляційні скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 і скарга ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності з вимогами п.4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов"язки осіб, які не брали участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на АДРЕСА_1 і заперечуючи проти позову ОСОБА_1 про визнання права власності за ним на 1\2 частину АДРЕСА_1, ОСОБА_1 посилалася на те, що на придбання спірної квартири і на ремонт спірного будинку були витрачені кошти, які вона отримала на підставі доручення від свого зятя ОСОБА_3, який після смерті своєї матері ОСОБА_7 отримав їх у спадщину.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 посилалася на письмові поясненнями ОСОБА_3, який знаходиться у містах позбавлення волі, та на матеріали спадкової справи Третьої маріупольської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_7 ( т.1 а.с. 97-100, 104-108, 119-121, 112-158, 170 -178; т.2 а.с. 32, 88).
В процесі розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2, вважаючи, що спір з ОСОБА_1 про розділ сумісно нажитого майна зачіпає інтереси ОСОБА_3 і що без його участі у справі в якості співвідповідача неможливо вирішити цей спір по суті, заявив позовні вимоги про визнання права власності на квартиру і 1\2 частину будинку і до ОСОБА_3( т.2 а.с. 181).
Між тим, суд першої інстанції безпідставно не притягнув до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3, внаслідок чого неповно з»ясував фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, і вирішив спір про право на майно, на яке заявляє своє право ОСОБА_3 Це є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд , оскільки суд вирішив питання про права особи, яка не була притягнута до участі у справі.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_3, підлягає задоволенню повністю, апеляційні скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, оскільки рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду з підстав, передбачених ст. 311 п. 4 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313-314 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_3 задовольнити повністю, апеляційні скарги ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_2, і ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 24 грудня 2007 року скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхов, подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.