Справа №22-345/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції Мироненко І.П.
Категорія 27. Суддя - доповідач Дяченко В.М.
13 березня 2008 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючої - Песоцької Л.І.
Суддів - Дяченко В.М. , Лупінової Л.М.
При секретарі - Грішко С. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування майнової та моральної шкоди і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 28 грудня 2007 року, -
У вересні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист, честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Вказував, що відповідачка працює сторожем у ЗОШ № 41, яку він очолює як директор. За час своєї роботи відповідачка неодноразово зверталась до різних установ і організацій, до Президента України, Верховної Ради, Міністерства освіти та науки, Міністерства праці і соціальної політики, до Голови Донецької обласної адміністрації, у правоохоронні органи з різними скаргами, в яких викладала недостовірну інформацію. Відповідачка висуває ряд необгрунтованих, недоведених обвинувачень на його адресу, таких як звільнення всіх працівників школи, колективне вживання спиртних напоїв, збір коштів з батьків учнів, провокація бійки на випускному вечорі, політичні переслідування і дискримінація відповідачки, розкрадання 23000 гривень. За її зверненнями неодноразово проводились перевірки, але повідомлені факти свого підтвердження не знаходили.
Вважав, що своїми діями відповідачка постійно принижує його, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію перед колегами, учнями, батьківською громадою, а також в очах міського і обласного керівництва, правоохоронних органів. Все це завдає йому душевних хвилювань, принижує його авторитет.
В подальшому доповнив позов посиланням на те, що при розгляді даної справи відповідачка зарахувала себе до «титульної нації» України, чим принизила російську націю до якої він належить, вимагала надати їй копію позовної заяви українською мовою. Вважає, що відповідачка навмисно принижує його честь та гідність за національними ознаками, чим порушує його конституційні права.
Крім того, при розгляді цивільної справи № 2-118/06 за її позовом до ЗОШ № 41, в судових засіданнях 23 жовтня, 20 та 27 листопада 2006 року відповідачка неодноразово ображала його, принижувала його честь та гідність, авторитет і ділову репутацію. Як і у своїх скаргах звинувачувала його у політичних переслідуваннях, дискримінації на роботі, участі у колективному розпиванні спиртних напоїв, замаху на її вбивство під час нічного
візиту до школи, доведенні до самогубства колишнього заступника директора школи, крадіжці шкільних коштів.
При розгляді цивільної справи № 2-1509/07 за її позовом до ЗОШ № 41 в судових засіданнях 19 червня, 08 серпня 2006 року відповідачка черговий раз ображала його, розповсюджувала відомості, які ганьблять його. Заявляла «... Як Удачин може виховувати дітей, якщо він в школі постійно п'яний ... випиває бочку горілки ... Удачин злісний порушник Законів України і Конституції...».
Необгрунтовані звернення відповідачки з численними скаргами до різних установ завдають шкоду не тільки його моральному стану, а і фізичному здоров'ю, внаслідок чого ним була тимчасово втрачена працездатність у лютому 2007 року, що потягло значні матеріальні витрати на придбання ліків в сумі 311, 7 грн.
З урахуванням цих обставин просив суд зобов'язати відповідачку спростувати розповсюджену про нього недостовірну інформацію у всіх інстанціях куди вона зверталася у той самий спосіб і стягнути з відповідачки на його користь на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., а майнової шкоди - витрати по оплаті лікування в сумі 311, 7 грн.
Відповідачка ОСОБА_2 в свою чергу звернулась до суду із зустрічним позовом до позивача, посилаючись на те, що ОСОБА_1 порушує її конституційні права. А саме, використовуючи своє службове становище тиснув на неї під час виборів у 2004 році за її політичні переконання, використовував адміністративний ресурс на фальшування їх результатів; використовуючи різні засоби зменшив їй заробітну плату, ображав її у присутності сторонніх осіб, наводив наклепи на засіданнях комісій та у присутності перевіряючих, намагався зробити з неї порушницю трудової дисципліни, щоб уникнути відповідальності за свої дії при порушенні трудового законодавства.
Вважає, що дії ОСОБА_1 принижують її честь, гідність та ділову репутацію, внаслідок чого вона змушена була звертатись до різних інстанцій, посадових осіб за захистом своїх прав, а розповсюджена позивачем про неї інформація у наказах № 180/к від 16 травня 2005 року та № 250/к від 21 червня 2005 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності є недостовірною, що встановлено судовими рішеннями.
В подальшому ОСОБА_2 доповнила позовні вимоги вказуючи на те, що неповага ОСОБА_1 до української нації принижує її національні почуття, розпалює національну ворожнечу.
Крім того, вважає, що ОСОБА_1 не досягнувши мети звільнити її з роботи через суд, зараз тисне на неї звертаючись з позовом про захист честі та гідності.
Просила зобов'язати відповідача спростувати розповсюджену про неї недостовірну інформацію у той же спосіб, яким вона була розповсюджена, а на відшкодування моральної шкоди стягнути з позивача на її користь 18500 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 28 грудня 2007 року в задоволенні позовів сторін відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням і посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки вважає, а також порушення судом норм матеріального і процесуального права, позивач просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов і на відшкодування майнової та моральної шкоди стягнути з відповідачки на його користь 8102 грн.
Зокрема вказує на те, що відмовляючи в задоволенні його позову суд не врахував ті обставини, що факти безпідставного звернення відповідачки в чисельні органи, установи і до посадових осіб з негативною інформацією про нього є розповсюдженням цієї інформації, яка переслідує одну мету - звільнення його з займаної посади. Вважає, що суд не врахував суспільну оцінку його соціальних, моральних та духовних якостей, а
також, що він звернувся за захистом своєї честі, гідності і ділової репутації не тільки як посадової особи - керівника, а і як людини та громадянина, а суд безпідставно виходив в своєму рішенні із того, що він є публічною особою і, крім того, не надав належної оцінки посяганням відповідачки на приниження його національної честі і гідності за мовними ознаками.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідачки ОСОБА_3, який заперечував проти скарги, перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без зміни з таких підстав :
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що між позивачем як посадовою особою - директором ЗОШ № 41, який відповідає за дотримання трудового законодавства, та відповідачкою виник спір щодо правильності нарахування їй заробітної плати та компенсаційних виплат і притягнення до дисциплінарної відповідальності, що і стало причиною звернення останньої зі скаргами.
Виходячи з того, що відповідно до ст. ст. 40, 55 ч.5 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а також, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального та процесуального права.
Зважаючи на наведене, колегія суддів не може прийняти до уваги, як безпідставні, доводи позивача ОСОБА_1 на обґрунтування апеляційної скарги, оскільки ці доводи об'єктивно нічим не підтверджені і спростовуються наданими по справі доказами, яким в їх сукупності дав належну оцінку суд першої інстанції і, крім зазначеного, правильно виходив із того, що:
Законом України «Про звернення громадян» забезпечується можливість громадянам брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи і органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і незалежно від форм власності, відстоювали свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі.
Також Конституційний Суд України в своєму рішенні № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року по справі № 1 -9/2003 (про поширення відомостей) встановив, що підставою для цивільно-правової відповідальності заявника, може бути поширення недостовірної інформації стосовно особистого (сімейного) життя посадової чи службової особи, звернення, що
викладені у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомості особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку обставинам справи щодо звернень відповідачки в різні інстанції як розповсюдження про нього недостовірної інформації з метою звільнення його з роботи і його оцінку судом як публічної, а не посадової особи.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність прийнятого по справі рішення, тому останнє, як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі ст. 308 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга позивача - відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 28 грудня 2007
року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена
протягом двох місяців з цього моменту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо
до Верховного Суду України.