Справа №22ац- 300/08р Головуючий у 1 інстанції Помогайбо В.О.
Категорія №40 Доповідач Трушков М. М.
04 березня 2008р колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
Трушкова М. М. , Кучерявої В.Ф.
при секретарі Лепеха А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Вагонного депо Маріуполь" Державного підприємства „Донецька залізниця"/ далі Вагонне депо/ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним трудового контакту і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Вагонного депо на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 грудня 2007 року,
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 грудня 2007 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Вагонного депо Маріуполь. Визнаний недійсним контракт №249 від 25 червня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 і Вагонним депо Маріуполь. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 за наказом № 476/0с від 20 .08. 2007 року . Він поновлений на роботі на посаді начальника пасажирського поїзда 1 групи в Вагонному депо Маріуполь ДП „Донецька залізниця". Стягнуто з Донецької залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9 259, 83грн і у відшкодування моральної шкоди 1000грн.
В апеляційній скарзі Вагонне депо просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2, який доводи скарги підтримав, заперечення ОСОБА_1 і його представників ОСОБА_3 і ОСОБА_5, які просили рішення суду залишити без зміни, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що трудовий контракт з ОСОБА_1 був укладений у порушення Положення про порядок укладення контрактів і він був звільнений з роботи з порушенням норм трудового законодавства України.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Згідно із положеннями статті 21 КЗпП України контакт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права , обов'язки і відповідальність сторін,
умови розірвання договору, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України
За змістом п.3 Постанови KM України від 19.03. 1994 року №170 з наступними змінами і доповненнями/ „ Про порядок застосування контрактної форми трудового договору", прийняття /наймання/ робітника шляхом укладення з ним контакту роботодавцем, може здійснюватися в випадках прямо передбачених законом. Якщо умови контакту погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вони вважаються недійсними.
Відповідно до п.15 Закону України „Про залізничний транспорт" працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємствах пасажирського залізничного транспорту загального користування за контактною формою трудового договору.
Укладення контракту з такими працівниками можливо лише в разі прийняття на роботу нових працівників, а також при переведенні на іншу роботу осіб, що підлягають звільненню за п.1, 2 та 6 ст. 40 КЗпП України .
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 10.04.1995 року до 12.09. 2002 року працював провідником пасажирського поїзду, а з 13.09. 2002 року до 07. 06. 2004 року виконуючим обов'язки начальника пасажирського поїзду. Наказом № 517 начальника вагонного депо станції Маріуполь від 25.06 2004 року переведений начальником пасажирського поїзду 1 групи. 26.06. 2004 року з ним був укладений трудовий контакт строком на п*ять років.
На час укладення контракту ОСОБА_1 не відносився до нових працівників які працевлаштовуються на роботу , або до таких, що були переведені у зв'язку з тим, що підлягали звільненню з попередньої роботи за п. 1.2. 6. ст. 40 КЗпП України.
Згідно із вимогами статті 9 КЗпП України , порушення цих вимог, може бути підставою для визнання недійсними умов праці за контрактом.
Наказом начальника вагонного депо станції Маріуполь № 476/ос від 20.08. 2007 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п. 8 ст. 36 КЗпП України , п. 18а.в.д. контакту за порушення посадової інструкції і „Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажного багажу та пошти залізничним транспортом України"
Із пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні і змісту пояснювальних записок провідників вагонів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вбачається, що безквіткові пасажири були виявлені в вагонах, в яких працювали вказані провідники, він до цього порушення ніякого відношення немає. Проте, саме він був звільнений з роботи, а вказані провідники, до дисциплінарної відповідальності не притягувалися.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання недійсним трудового контракту, укладеного з ОСОБА_1 і поновленні його на роботі на посаді, яку від займав.
Незаконним звільненням з роботи позивачу була завдана моральна шкода, оскільки він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначений судом з урахуванням характеру правопорушення, з додержанням вимог розумності і справедливості.
Рішення суду в частині визнання недійсним трудового контракту, поновлення позивача на роботі і відшкодування моральної шкоди відповідає встановленим обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Наведене представником відповідача в апеляційній скарзі цих висновків суду не спростовує і до уваги не приймається.
Разом з тим, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд допустив помилку і визначив його без урахування кількості часів вимушеного прогулу.
Згідно з довідкою про розрахунок середньої заробітної плати позивача за два останні, перед звільненням, місяці, він не працював протягом 747 робочих годин. Вартість одного часу роботи складає 12, 33 грн. Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 9210, 51грн., в тої час як суд стягнув на користь позивача 9259, 83грн.
Тому, рішення суду в цій частині підлягає зміні зі стягненням на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 9210, 51 грн.
Керуючись ст. ст . 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства „ Донецька залізниця" частково задовольнити.
Залишити без зміни рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 грудня 2007 року в частині визнання недійсним трудового контракту №249 від 25.05. 2004 року, укладеного між ОСОБА_1 і Вагонним депо станції Маріуполь, визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 і поновлення його на роботі, з підданням рішення в частині поновлення на роботі негайному виконанню, відшкодування моральної шкоди і стягнення на користь держави судових витрат. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.
Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 20.08. 2007 року до 28.12. 2007 року, в сумі 9 210, 51 грн. / дев'ять тисяч двісті десять грн. 51 коп./
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців в касаційному порядку.