Справа 22ц - 294 /2007 року Головуючий у І інстанції Бєдєлєв C.I.
Категорія - 44 Доповідач Козлов О.М.
іменем України
11 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатолі Т.Г.
суддів Кочегарової Л.М. , Козлова О.М. ,
при секретарі Стрілецької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „АІСЕ Україна" про визнання угоди недійсною за апеляційною скаргою представника ЗАТ „АІСЕ Україна" на ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2007 року
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 17 грудня 2007 року прийнята до провадження позовна заява ОСОБА_1 до ЗАТ „АІСЕ Україна" про визнання угоди недійсною.
В апеляційній скарзі представник відповідача, просить ухвалу скасувати і питання щодо прийняття позову передати на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, яка постановлена з порушенням норм процесуального законодавства, а саме без урахування вимог ст. 112 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду підлягає скасуванню з таких підстав.
Підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками.
Підсудність справи повинна визначатись виходячи з предмету спору з урахуванням суб'єктивного складу.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду за місцем свого мешкання з приводу недійсності угоди укладеної з відповідачем, посилаючись на Закон України „Про захист прав споживачів" та на ст. 110 ЦПК України.
Приймаючи рішення про прийняття позовної заяви до провадження, суддя виходив з того, що позов заявлено відповідно до положень Закону України „Про захист прав споживачів" та вимог ч.5 ст. 110 ЦПК України.
Згідно до ст. 112 ЦПК України, сторони мають право письмово визначити територіальну підсудність справи.
Оскільки такі справи розглядаються за місцем, яке письмово визначено сторонами, то це місце має бути достовірно встановлено і підтверджено документально.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 10 серпня 2004 року укладено угоду №77526, і, відповідно до п.21 Додатку №2 до зазначеної угоди, передбачено, що будь-який спір, що виникне з угоди, який необхідно вирішувати в судовому порядку, повинен розглядатись за місцем знаходження ЗAT „AICE Україна", яке розташоване в Шевченківському районі м. Києва.
З наявних в справі матеріалів випливає, що у відповідності до встановлених законом правил підсудності, справа за вказаним позовом не підсудна Жовтневому районному суду М. Маріуполя Донецької області.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суддя прийшов до хибного висновку відносно підсудності і не мав законних підстав для прийняття позовної заяви до провадження вказаного суду.
Відповідно до п.3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суддя порушив, встановлений процесуальним правом, порядок визначення підсудності та прийняття позову до провадження суду, а тому ухвала судді підлягає скасуванню, а питання треба передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства „АІСЕ Україна" задовольнити.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2007 року скасувати.
Передати питання щодо прийняття позовної заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.