Справа № 22 - 231 /2008 рік Головуючий у І інстанції Кацаренко І.О.
Категорія 39 Суддя-доповідач Козлов О.М.
іменем України
12 лютого 2008 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Ігнатоля Т.Г.,
суддів: Кочегарової Л.М. , Козлова О.М. ,
при секретарі Лепеха А.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ілліч Агро-Донбас» Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ДП «Ілліч Агро-Донбас» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»), третя особа - начальник агроцеху №19 Корнілов Павло Гнатович, про зобов'язання надати роботу згідно трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання перенести щорічну відпустку, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 24 грудня 2007 року
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 24 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ілліч Агро-Донбас» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», третя особа - начальник агроцеху №19 ОСОБА_3, про зобов'язання надати роботу згідно трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання перенести щорічну відпустку, відшкодування моральної шкоди задоволені частково.
Стягнуто з ДП «Ілліч Агро-Донбас» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 500 грн., витрати на правову допомогу в сумі 200 грн., а всього стягнуто 700 грн. 00 коп..
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ДП «Ілліч Агро-Донбас» на користь держави судовий збір в сумі 08 грн. 50 грн..
Стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з ОСОБА_1 і ДП «Ілліч Агро-Донбас» по 15 грн. 00 коп.3 кожного.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_2просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, заперечення представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване по суті правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 з 01.04.1996 року працювала амбарщиком спочатку у КСП ім. Леніна, потім за переведенням з 30.11.2006 року на посаді комірника в агроцеху №19 ДП «Ілліч Агро-Донбас» ВАТ «ММК ім. Ілліча». Згідно запису у трудовій книжці від 01.12.2006 року, позивачка є такою, що працює по теперішній час в агроцеху №19 на посаді комірника. (а.с. 35-37)
Позивачка не отримувала копії наказу про звільнення, розрахунок з нею відповідач не здійснював, трудову .книжку, як звільненій, їй не видавали. Ці обставини підтверджуються поясненнями позивачки, представника відповідача ОСОБА_4 , відсутністю запису про звільнення у трудовій книжці позивачки, копією табелів виходів на роботу позивачки за вересень і жовтень 2007 року, згідно яких вона працювала до 13.09.2007 року включно, а з 14.09.2007 року по 07.10.2007 року перебувала у відпустці (а.с. 24, 34), копією розпорядження начальника агроцеху №19 від 18.09.2007 року №346/88-к про надання щорічної відпустки ОСОБА_1 за 2007 рік з 14.09.2007 року по 07.10.2007 року (а.с. 26), відомостями про виплату ОСОБА_1 у вересні-жовтні 2007 року заробітної плати за відпрацьований час і за час перебування у відпустці (а.с. 27, 28-30, 85). Не оспорювала зазначені обставини і сама позивачка.
Приймаючи рішення, суд виходив з того, що наказ про звільнення ОСОБА_1 відповідачем не видавався, позивача не була на роботі після відпустки з 10.10.2007 року по 13.11.2007 року не з вини відповідача, позивачці була надана відпустка за 2007 рік, якою вона скористалася і за яку вона, отримала передбачені законодавством виплати.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що аналізуючи зібрані по справі докази і викладаючи їх у рішенні, суд першої інстанції вірно постановив рішення про часткове задоволення позову, стягнув відшкодування моральної шкоди, про що навів у рішенні відповідні мотиви, які є переконливими.
Вирішуючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи позивачки, заперечення відповідача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права і прийшов до обгрунтованого висновку відносно обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів вважає, що ці висновки суду є правильними.
Посилання в скарзі на те, що суд не врахував доказів звільнення позивачки та інші обставини, що мають істотне значення для справи, колегія суддів не приймає до уваги тому, що відносно неприйняття цих доказів суд привів відповідні обґрунтування.
Зокрема, суд обгрунтовано не прийняв до уваги, як підтвердження позовних вимог позивачки, записку про звільнення, оскільки ця записка не має підпису начальника
цеху, а матеріали справи не містять даних про те, що ця записка призвела до настання будь-яких правових наслідків.
Що стосується доводів скарги у частині зобов'язання відповідача перенести її щорічну відпустку на інший термін - січень 2008 року, то колегія вважає, що вони не підлягають задоволенню тому, що позивачка подала заяву про відпустку в день, з якого просила надати відпустку, тобто 14.09.2007 року (а.с. 25), а тому відповідач був позбавлений можливості виконати положення ч.5 ст. 79 КЗпП України та п.2 ч.1 ст. 80 КЗпП України, своєчасно провести виплату заробітної плати за час щорічної відпустки, а ця несвоєчасна виплата не потягла за собою неможливість для позивачки скористатись своїм правом на відпустку, бо вона знаходилась у відпустці з 14.09.2007 року до 07.10.2007 року.
Вимоги скарги про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди в тій частині, в якій відмовлено при визначенні судом розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню тому, що вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що позивачці була спричинена моральна шкода, а відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд враховував обсяг моральних страждань позивачки. В апеляційній скарзі не наведено обґрунтувань збільшення розміру відшкодування, а в частині стягнутого відшкодування моральної шкоди рішення суду не оскаржується.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм права, які призвели або могли призвести до неправильного рішення по справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 24 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.