Справа № 22-ц-193\2008 рік Головуючий у 1 інстанції Богуславська І. А.
Категорія 18 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
4 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.
суддів Козлова О.М. , Кочегарової Л.М.
при секретарі Стрілецькій О.В. розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до повернення пекарських форм і відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4 грудня 2007 року,
встановила:
Рішенням Жовтневого районного суду М. Маріуполя від 4 грудня 2007 року позовні вимогиОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволені частково.
Зобов"язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 369 пекарських форми, з них „цегла" - 179 штук, „ромашка" - 173 штуки, „кругла" - 17 штук. Стягнуто з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 у відшкодування судових витрат по справі судовий збір 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн. і витрати на правову допомогу 500 грн.
Стягнуто зОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 200 грн. та у відшкодування судових витрат по справі судовий збір в сумі 72 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
В решті частині ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення частково скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову про відшкодування йому моральної шкоди на суму 5 000 грн. і 500 грн. - витрати на правову допомогу та просить відмовити у позові ОСОБА_2 про стягнення 7 200 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, поясненняОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які доводи скарги підтримали, заперечення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, які просили відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 2 грудня 2001 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як фізичні особи, уклали угоду про сумісну діяльність, згідно з якою ОСОБА_1 повинен був зробити закупку зерна, доставити його покупцю та провести повний розрахунок, а ОСОБА_2 повинен надати гроші для проведення цієї угоди. На виконання цієї угоди, 2 грудня 2001 р. і 4 грудня 2001 р. ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 по 3600 грн., усього 7200 грн. В рамках сумісної угоди ОСОБА_2 отримав від Попова
К.Ф. у користування у листопаді - грудні 2001 p. - 369 пекарські форми, з яких "цегла" - 179 шт., "ромашка"- 173 шт., "кругла" - 17 шт. ОСОБА_2 до квітня 2006 року ОСОБА_1 пекарські форми не повернув, а ОСОБА_1 не повернув ОСОБА_2 7200 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимогОСОБА_1 про повернення йому пекарських форм та відмову у позові про відшкодування моральної шкоди та судових витрат на суму 1000 грн.
Заперечуючи проти рішення, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі послався на те, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак не навів в апеляційні скарзі правових підстав на обгрунтування своїх позовних вимог та скасування рішення суду.
Між тим, суд першої інстанції, відмовляючи у позові в цій частині дійшов обґрунтованого висновку про те, що за тими правовідносинами, які склалися між сторонами, відшкодування моральної шкоди законом не передбачено.
Не погоджуючись з висновками суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення на його користь зОСОБА_1 7200 грн., апелянт посилався на те, що свої грошові зобов"язання він виконав і повернув ОСОБА_2 зазначену суму.
На обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 послався на залучені ним до справи записи на аркушах про повернення грошей ОСОБА_2 і, зокрема, зазначив, що 4400 грн. він передав бухгалтеру, який працював з ОСОБА_2, а записи на конверті про отримання двічі по 1800 грн. зроблені особисто ОСОБА_2(а.с. 145-146).
ОСОБА_2 ці обставини заперечував і пояснив, що записи та підписи на конверті виконані не ним, а ким виконана запис від 20.02.02 про отримання 4400 грн. йому взагалі невідомо.
Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що у нього є власноручний запис ОСОБА_2 від 4 грудня 2003 року про отримання відОСОБА_1 100 доларів США і проведений повністю розрахунок (а.с. 147).
ОСОБА_2 пояснював, що це дійсно його записи, однак вони стосуються інших грошових розрахунків з ОСОБА_1Цих обставин ОСОБА_1 не спростував.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження факту повернення ОСОБА_2 7200 грн. і тому висновок суду про стягнення цих грошових коштів на користь ОСОБА_2 є обґрунтованим.
Не може колегія суддів погодитися із доводами скарги про необгрунтоване зменшення судом судових витрат на користьОСОБА_1, оскільки у відповідності з вимогами ч.1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати
присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позовні вимогиОСОБА_1 задоволені частково, рішення суду в частині відшкодування йому судових витрат в розмірі 500 грн. відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не є підставою для зміни рішення.
Колегія суддів вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 4 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.