Справа №22-289/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції Топчій Т.В.
Категорія 5. Суддя-доповідач Дяченко В.М.
18 березня 2008 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючої - Песоцької Л.І.
Суддів - Дяченко В.М. , Салявіна С. В.
При секретарі - Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання знос зливної ями і вбиральні та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про знос гаража та відновлення меж земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 26 грудня 2007 року, -
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про знос зливної ями.
Вказував, що він є власником жилого будинку №12-а по вул. Запорізькій у м. Маріуполі, а відповідачу належить АДРЕСА_1, який розташований на суміжній земельній ділянці. В порушення діючих будівельних та санітарних норм і правил відповідач самочинно на відстані 70 см від межі їх земельних ділянок будує зливну яму, що може привести до пошкодження його будинку та водогону сирістю від ями. На його неодноразові вимоги припинити будівництво зливної ями відповідач не реагує, тому він вимушений звернутися до суду із даним позовом і просив суд зобов'язати відповідача за свій рахунок знести зливну яму.
В подальшому ОСОБА_1 доповнив свої позовні вимоги і, посилаючись на ті ж обставини, просив суд зобов'язати відповідача знести також самочинно збудовану вбиральню, яка розташована на відстані менше як 1 метр від межі їх земельних ділянок.
У січні 2007 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про перенос гаража.
Вказував, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26 серпня 2003 року він є власником зазначеного будинку по вул. Пестеля, а позивач є його сусідом по суміжній земельній ділянці. На земельній ділянці позивача знаходиться капітальний гараж, який в порушення будівельних норм розташований на відстані 48 см від межі їх земельних ділянок.
Посилаючись на те, що гараж позивача порушує його права землекористувача, оскільки перешкоджає вирощуванню на значній площі корисних рослин, відповідач просив суд зобов'язати позивача перенести гараж на відстань відповідно до будівельних норм.
В подальшому відповідач змінив і доповнив свої зустрічні позовні вимоги і посилаючись на те, що за планом його земельної ділянки площа останньої складає 400 кв. м, зливну яму будував не він, а попередній власник ще в 1958 році, а позивач збудував свій гараж у 2001 році, але здав його в експлуатацію у 2005 році, тобто вже тоді як він був власником суміжного будинку і без його дозволу, що водогін збудований позивачем по
межі земельних ділянок, відповідач просив суд усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою шляхом зобов'язання позивача знести гараж, перенести водогін і відновити межі земельних ділянок шляхом переносу позивачем паркану приблизно на 1, 4 м вглиб його земельної ділянки.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 26 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково і відповідач зобов'язаний засипати зливну яму, розташовану на його земельній ділянці, а в задоволенні позову в частині переносу вбиральні літ. Г відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено і з останнього на користь позивача стягнуто 1/2 частку судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, наданням юридичної допомоги та сплатою судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 765, 5 грн.
Не погоджуючись з цим рішенням і посилаючись в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскільки не витребував у позивача правовстановлюючі документи на домоволодіння, докази наявності неіснуючої зливної ями та її шкідливого впливу на будинок позивача і не встановив, які ж порушення норм діючого законодавства порушені, відповідач ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5, які заперечували проти скарги, перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без зміни з таких підстав :
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За змістом ст. ст. 319 ч.ч.4, 5, 386 ч.2, 391 ЦК України, власність зобов'язує і власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню чи вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що сторони є власниками зазначених будинків, які розташовані на суміжних земельних ділянках, користувачами яких вони є без оформлення права власності.
Виходячи з того, що вбиральня літ. Г відповідача і гараж позивача прийняті в експлуатацію, включені до складу домоволодінь і не зачіпають їх інтереси, а у сторін відсутні акти на право власності на землю або інші правовстановлюючі документи на земельні ділянки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог сторін в частині переносу вбиральні, зносу гаража, перенесення водогону і відновлення меж земельних ділянок шляхом переносу позивачем паркану.
Вирішуючи спір в частині зносу зливної ями суд виходив із того, що згідно пояснень в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_6 на їх земельній ділянці мається дві зливні ями, але спірна зливна яма за призначенням не використовується. Втім, коли експерт за призначеною судом будівельно-технічною експертизою на предмет визначення відповідності спірної зливної ями діючим будівельним та санітарним нормам і правилам прибув для обстеження цієї ями, тоОСОБА_3 відмовилася надати її для обстеження. Враховуючи ці обставини, суд першої інстанції на підставі вимог ст. 146 ЦПК України, а також висновку будівельно-технічної експертизи від 1 грудня 2007 року, дійшов висновку про задоволення позову в цій частині і зобов'язав відповідача засипати спірну зливну яму.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і зазначеним нормам матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим колегія суддів не може прийняти до уваги, як безпідставні, доводи відповідача на обгрунтування апеляційної скарги, оскільки ці доводи об'єктивно нічим не підтверджені і спростовуються наданими по справі доказами.
Так, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що право власності позивача на домоволодіння не підтверджене документально, як і наявність спірної зливної ями, а також що нічим об'єктивно не підтверджені доводи позивача відносно можливого пошкодження його будинку наявністю цієї ями і не встановлені інші порушення діючого законодавства з його боку.
Але ці доводи апелянта спростовуються договором купівлі-продажуАДРЕСА_1 від 16 серпня 1976 року на ім*я позивача (а.с. 99) і копією рішення суду від 11 липня 2007 року (а.с. 142). Висновком будівельно-технічної експертизи від 1 грудня 2007 року та роз'ясненнями в.о. обов'язки головного міського державного санітарного лікаря (а.с. 130-134) про те, що на територій приватних будинків помийні ями можуть бути розташовані не ближче 8-10 м до будинку.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність прийнятого по справі рішення, тому останнє, як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі ст. 308 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідача - відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 26 грудня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з цього моменту шляхом подання касаційної скаргу безпосередньо до Верховного Суду України.