Справа № 22-ц-276\2008 рік Головуючий у 1 інстанції Мироненко І.П.
Категорія 21 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
13 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.
суддів Козлова О.М. , Кочегарової Л.М.
при секретарі Лепеха А.С. розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" (далі ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд"), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі (далі Фонд соціального страхування) про спонукання до складення акту за формою Н-1, стягнення одноразової грошової допомоги на сім"ю, однорічного заробітку на неповнолітніх утриманців, щомісячних страхових виплат, відшкодування моральної шкоди за апеляційними скаргами сторін на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 3 липня 2007 року,
встановила:
Рішенням Орджонікідзевського районного суду М. Маріуполя від 3 липня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зобов"язано ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд" скласти акт по формі Н-1 і взяти на облік нещасний випадок, що стався з ОСОБА_4, який 13 вересня 2000 року в робочий час, керуючи автомобілем КАМАЗ державний номер НОМЕР_1, виконуючи виробниче завдання по перевезенню цегли, зник.
Стягнуто з Фонду соціального страхування на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
- одноразову грошову допомогу в разі смерті потерпілого, його сім'ї у сумі 31 318 грн. 80 коп.;
Стягнуто з Фонду соціального страхування на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2
- одноразову грошову допомогу в разі смерті потерпілого, особам, які мають на це право в
сумі по 6 263 грн. 76 коп. кожному;
- щомісячні страхові виплати за період з 11 листопада 2004 року по 30 червня 2007 року в
сумі 12 372 грн. 64 коп. кожному.
Стягнуто з ЗАТ"БМФ"Азовстальбуд" у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 2500 грн. кожному.
В решті частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням суду від 21 грудня 2007 року Фонд соціального страхування зобов"язаний з 1 липня 2007 року проводити щомісячні страхові виплати на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до досягнення ними повноліття в сумі 497 грн.97 коп. кожному з відповідним корегуванням на коефіцієнт зростання реальної заробітної плати відповідно до даних Державного комітету статистики України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення змінити та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення моральної шкоди позивачці та дітям в розмірі 50 000 грн. та стягнення страхових виплат з 13 вересня 2000 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування просить ухвалу скасувати та повернути справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд" просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у позові, посилаючись на неправильну оцінку доказів, які були надані суду та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника ОСОБА_6 , представників ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд" ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та представника Фонду соціального страхування ОСОБА_8, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що з 11 серпня 1990 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 перебували у шлюбі, від якого мають синів ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2. З липня 1995 року ОСОБА_4 працював водієм в ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд". 13 вересня 2000 року о 6.00 год. ранку він отримав завдання по перевезенню цегли з заводу ТОВ "Перспектива" на дільницю будівельного управління №4 ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд", що знаходилася на території ВАТ "Маркохім" і виконував цю роботу до обіду. Після обідньої перерви ОСОБА_4, на автомобілі КАМАЗ, державний номер НОМЕР_1, з дому поїхав на роботу, однак на виробничих об"єктах більше не з"явився.
27 грудня 2000 року за фактом зникненняОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ст. 94 КК України.
За актом спеціального розслідування обставин зникненняОСОБА_4 12 листопада 29001 року ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд" складено акт за формою Н-5.
Згідно з рішенням Орджонікідзевського районного суду М. Маріуполя від 18 червня 2004 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 11 листопада 2004 року, ОСОБА_4 визнано померлим.
17 березня 2005 року позивачці видано свідоцтво про смертьОСОБА_4 і зазначено, що днем його смерті є 11 листопада 2004 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, виходив з того, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4 є виробничим, оскільки стався в робочий час на автомобілі підприємства при виконанні виробничого завдання, що право на отримання страхових виплат позивачці та її неповнолітнім дітям виникло з часу визнанняОСОБА_4 померлим, тобто з 11 листопада 2004 року, що ці виплати повинен проводити Фонд соціального страхування, а відшкодування моральної шкоди позивачці та утриманцям померлого необхідно проводити за рахунок ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд".
В рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При вирішенні спору судом правильно застосовані норми матеріального права.
Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду сторонами апеляційному суду не надано.
Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 посилалася на те, що суд невірно визначив, що право сім"ї на відшкодування шкоди, у зв"язку зі смертю чоловіка та батька, виникло з 11 листопада 2004 року, а не з часу зникненняОСОБА_4, тобто з 13 вересня 2000 року.
З цими доводами погодитися не можна.
Згідно з ч.1 ст. 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника виникає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Оскільки право на отримання страхових виплат у ОСОБА_1 виникло з дня визнанняОСОБА_4 померлим, то безпідставними є і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що до 1 квітня 2001 року всі виплати по відшкодуванню шкоди повинно проводити підприємство, а не Фонд соціального страхування.
Відмовляючи ОСОБА_1 у позові про стягнення з Фонду соціального страхування компенсації за несвоєчасно виплачену одноразову допомогу, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вини Фонду соціального страхування у несвоєчасній виплаті позивачці цієї допомоги немає, а тому і нема підстав для стягнення компенсації.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та синів померлого, суд першої інстанції навів відповідні обґрунтування своїх висновків, врахував доводи позовної заяви, конкретні обставини справи, принципи розумності і справедливості та постановив рішення відповідно до вимог ч.1 ст. 212 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд" посилалося на те, що суд необгрунтовано визнав нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4, пов"язаним з виробництвом, оскільки при визнанніОСОБА_4 померлим 11 листопада 2004 року з причини відсутності за місцем проживання з 13 вересня 2000 року, суд цих обставин не встановив.
З даними доводами апеляційний суд погодитися не може, оскільки у 2004 році вирішувалося питання за зверненням ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту необхідного позивачці, як вбачається із рішення від 18 червня 2004 року, для отримання соціальних виплат, а в позовній заяві від 17 лютого 2005 року ставилося питання про вирішення спору, пов"язаного з виробництвом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав доказів, на підставі яких можна зробити висновок, що ОСОБА_4 на час зникнення, користувався автомобілем для власних цілей, тому доводи скарги про те, що зникненняОСОБА_4 не пов"язано з виробничим завданням, що немає підстав для складання акту за формою Н-1, є непереконливими.
Обґрунтовуючи позов про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 навела в позовній заяві та в ході пояснень в суді першої інстанції відповідні обставини, які підтверджують наявність моральних страждань сім"ї у зв"язку зі смертюОСОБА_4
Зазначеним обставинам суд першої інстанції надав відповідну оцінку, правильно застосував норми матеріального права і на підставі положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зробив висновок про необхідність відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2
Розглядаючи апеляційну скаргу Фонду соціального страхування, колегія суддів виходить з того, що в рішенні суду наведені висновки суду та міркування щодо встановлення строку, з якого визначається право ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди та покладання зобов'язань по відшкодуванню цієї шкоди на Фонд соціального страхування, підстави відшкодування моральної шкоди за рахунок ЗАТ "БМФ"Азовстальбуд" та розмір цього відшкодування з посиланням на норми матеріального права і тому доводи скарги в цій частині до уваги не приймаються.
Посилання Фонду соціального страхування на те, що для визначення середнього заробітку та наступних страхових виплат, суду слід було брати заробітну платуОСОБА_4 за З або 12 місяців, які передували його зникненню, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки право позивачки та її дітей на страхові виплати виникло з часу набрання чинності рішення суду з 11 листопада 2004 року про визнанняОСОБА_4 померлим.
Інші доводи апеляційної скарги Фонду соціального страхування не спростовують висновків суду і не є підставою для скасування рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необхідним відхилити апеляційні скарги сторін по справі і залишити рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
апеляційні скарги ОСОБА_1, Закритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 3 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.