Справа №22ац-175/08р Головуючий у 1 інстанції Попова С. А.
Категорія № 34 Доповідач Трушков М. М.
04 березня 2008 р колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л. Кучерявої В.Ф., Трушкова М. М. при секретарі Фік К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про розподіл спільного майна подружжя і визнання права власності за апеляційними скаргами представника позивачки ОСОБА_3 і відповідача ОСОБА_2на рішення Орджонікідзівського районного суду м. Маріуполя від 27 листопада 2007 року ,
У листопаді 2006 року позивачка звернулася до суду з даними позовними вимогами.
Зазначала, що з 1-5 грудня 1998 року знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. З 1999 року постійно проживає в Іспанії. В період з 2000 року до грудня 2003 року переслала чоловіку 5 873, 18 доларів США. Оскільки, відповідач відмовляється передати їй 1/2 частину цих грошей, в сумі 14 829, 78грн., просила стягнути їх за рішенням суду. Крім того, 06 вересня 2002 року чоловік за договором міни придбав АДРЕСА_1. Просила визнати за нею право власності на 1/2 частку цієї квартири.
Рішенням Орджонікідзівського районного суду м. Маріуполя від 27 листопада 2007 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1\2 частина спільно набутих грошових коштів в сумі 9 115, 25грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення решти грошових коштів і в частині визнання права власності на 1\2 частину квартири відмовлено.
В апеляційних скаргах: ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
ОСОБА_3 , просить рішення суду змінити і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які доводи своїх скарг підтримали, перевіривши законність і обгрунтованість рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_3 відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині розподілу грошових коштів суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримавши грошові перекази від позивачки не мав права розпоряджатися ними і зобов'язаний був зберігати їх невизначений строк.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Згідно із положеннями статей 22 і 23 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних цивільних правовідносин, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Подружжя розпоряджається ним за спільною угодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він дії за згодою другого подружжя.
За змістом п.23 роз*яснень даних Верховним Судом України в Постанові Пленуму Верховного суду України №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12. 2007 року , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати наявність спільно нажитого майна на час припинення спільного ведення господарства , з'ясувати джерело і час його придбання.
Як вбачається із матеріалів справи шлюб між подружжям Головко був укладений у грудні 1998 року. У 1999 році ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання в Іспанію. В період з травня 2001 року до червня 2002 року , і з січня 2004 року до червня 2004 року разом з нею там знаходився і ОСОБА_2 Як вбачається із пояснень сторін вони там проживали на квартирі, працювали, вона прибиральницею в приватному будинку , а він на будівництві зварником. Зароблені гроші відкладали на рахунок у банку. Після від'їзду відповідача на батьківщину, позивачка, в період з липня 2002 року до грудня 2003 року надіслала йому частку грошей грошовими переказами. Будь - яких домовленостей між ними щодо розпорядження цими грошима між сторонами не було. Дані обставини підтверджуються квитанціями про грошові переказі і поясненнями сторін.
Позивачка в судовому засіданні не заперечувала того, що вона переказувала ці кошти відповідачу щоб тої розпорядився ними на свої розсуд, оскільки останній почав хворіти.
Відповідач підтвердив, що кошти , які він отримав від відповідачки, потратив на ліки для себе і сина та на задоволення своїх життєвих потреб. На час звернення позивачки до суду, у листопаді 200.6 року, всі гроші були витрачені.
Позивачка, доказів про те, що між ними існувала домовленість про збереження цих грошових коштів і останній не міг витрачати їх на свій розсуд не надала і апеляційному суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд помилково прийшов до висновку про розподіл грошових коштів. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно із статтею 23 КпШС України в ред. 1969 року, майно яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 17 травня 1994 року належала однокімнатна АДРЕСА_1.
За договором міни від 06. 09. 2002 року він обміняв її на двокімнатну квартиру , яка належала його родичам Вовкушевським , без будь - якої доплати. Позивачка, доказів того, що спірна квартира є сумісною власністю, що після її придбання її вартість за рахунок вкладення спільних коштів істотно змінилася, суду не надала і не має таких доказів.
Тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив їй у задоволенні позову в цій частині і підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 немає.
Рішення суду в цій частині відповідає встановленим обставинам справи , ухвалено у відповідності з вимогами процесуального і матеріального права і підстав для його зміни чи скасування немає. Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзівського районного суду м. Маріуполя від., 27 листопада 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 9115, 25грн. скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення 1/2 частини спільних грошових коштів в сумі 9115, 25грн.грн.
В решті частини рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців в касаційному порядку.