Справа №22-330/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції Богуславська І.А.
Категорія 41. Суддя - доповідач Дяченко В.М.
4 березня 2008 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючої - Песоцької Л.І.
Суддів - Дяченко В.М. , Костромітіна B.C.
При секретарі - Лепеха А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФТЕХ - Офісна техніка і сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 січня 2008 року, -
У червні 2007 року позивачі звернулися до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітної платі за період з квітня по серпень 2004 року у розмірі по 3479, 6 грн. кожному та відшкодування моральної шкоди у розмірі по 10080 грн. кожному.
Вказували, що вони є пенсіонерами - фахівцями пусконалагоджувальних та інших робіт в металургійній галузі, і за їх ініціативою 14 травня 2003 року між відповідачем в особі його директора та ВАТ «МЗВМ» було укладено письмовий договір підряду №9/416р (з додатковими узгодженнями) на виконання пусконалагоджувальних, теплотехнічних і теплоекологічних випробувань та розробку режимних карт нагрівальних печей на промислових об'єктах ВАТ «МЗВМ» на період з 15 травня 2003 року по 31 серпня 2004 року на загальну суму 186743, 44 грн. Виконавцями зазначених робіт виступали вони -позивачі, і директор відповідача пообіцяв їм укласти з ними відповідний трудовий договір, за умовами якого вони повинні були отримати за виконану роботу 65% від загальної суми договору, тобто 121383, 23 грн. Але директор відповідача свою обіцянку не виконав і незважаючи на те, що вони своєчасно і якісно виконали всі передбачені договором підряду роботи, сплатив їм 65% від первісно сплаченої ВАТ «МЗВМ» відповідачу суми у розмірі 31123, 90 грн., а від подальшої оплати виконаних ними робіт відмовився.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 жовтня 2005 року за позовом прокурора на їх користь було стягнуто заробітну плату за 3 місяці роботи по березень 2004 року включно по 2192, 13 грн. кожному.
У січні 2006 року їм стало відомо, що платіжним дорученням №85726 від 3 червня 2005 року ВАТ «МЗВМ» перерахувало відповідачу наступну суму у розмірі 31123, 90 грн. за виконані роботи, згідно графіку погашення кредиторської заборгованості, однак в добровільному порядку виплатити їм оплату за виконані роботи із цієї суми відповідач відмовляється, у зв'язку з чим вони вимушені звернутися до суду із даним позовом.
З урахуванням цих обставин, виходячи із аналогії попереднього судового рішення, позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь кожного із них заробітну плату за квітень-серпень включно 2004 року, тобто за 5 місяців, виходячи з розрахунку середньомісячної заробітної плати по машинобудуванню у ВАТ «МЗВМ» у розмірі 695, 92
грн. Крім того вважають, що своєю бездіяльністю по несвоєчасної оплаті робіт відповідач завдав їм і моральну шкоду, позивачі просили суд стягнути з відповідача на їх користь на відшкодування моральної шкоди зазначені суми.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 січня 2008 року позов задоволено частково і з відповідача на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди було стягнуто по 500 грн. кожному, судовий збір на користь держави у розмірі 8, 5 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7, 5 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням і посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи і невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 і позивача ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_4, яка заперечувала проти скарги, перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав :
Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що чинним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 жовтня 2005 року було частково задоволено позов прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах позивачів і на підставі ст. ст. 24 ч.4, 94 КЗпП України з відповідача на їх користь була стягнута заробітна плата за виконану пусконалагоджувальну роботу термічної печі №4, передбачену договором №9/416р від 14 травня 2003 року, за період з 2 січня по 31 березня 2004 року, тобто за 63 робочих дня, по 2192, 13 грн. кожному, виходячи з розрахунку середньомісячної заробітної плати в галузі машинобудування у ВАТ «МЗВМ» у розмірі 695, 92 грн.
Згідно зі ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Однак суд першої інстанції повністю вимоги цієї норми процесуального права не врахував і відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з квітня по серпень включно 2004 року, помилково виходив із того, що попереднім рішенням суду було встановлено, що всі роботи за договором позивачами були виконані в період з 2 січня по 31 березня 2004 року і за ці роботи на їх користь була стягнута судом заробітна плата в повному обсязі.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки він не відповідає обставинам справи, що згідно зі ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового рішення.
Як вбачається зі змісту договору №9/416р від 14 травня 2003 року, кошторису до нього та додаткових угод (справа №20-46/05 а.с. 7-12), спочатку передбачалося виконання робіт по нагрівальної печі №3 цеху №5 і сушильних камер №1, 2 цеху №15 ВАТ «МЗВМ» договірною ціною 49684, 53 грн., але в подальшому за додатковими угодами було передбачено виконання робіт і на об'єктах ЗАТ «АзовЕлектроСталь», а не тільки на термічної печі №4 і їх вартість збільшилась до 183845, 60 грн.
Згідно технічних звітів, підписаних позивачами і директором відповідача та листа останнього на ім*я головного інженера ЗАТ «МЗВМ» (справа №20-46/05 а.с. 20-39, 117), всі роботи були виконані позивачами своєчасно, якісно і прийняті замовником, але станом на 7 червня 2004 року відповідачу у січні 2004 року замовником робіт було оплачено лише дві роботи на суму 42995, 12 грн. і дане свідчить про те, що за відсутністю коштів відповідач не мав можливості сплатити позивачам заробітну плату в повному обсязі і чим підтверджуються вимоги останніх відносно строку оплати їх робіт в межах строку договору, тобто по серпень 2004 року включно.
Крім того, факт виконання позивачами робіт по зазначеному договору з додатковими угодами підтверджуються актами здачі-прийняття продукції (а.с. 13-18 даної справи), а відсутність їх оплати - графіком погашення кредиторської заборгованості та копіями платіжних доручень (а.с. 3, 4), згідно яких остання сума була отримана відповідачем від замовника 3 червня 2005 року.
Оскільки відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду будь-яких письмових доказів на підтвердження виплати позивачам заробітної плати за період з квітня по серпень 2004 року, а висновки суду першої інстанції спростовуються зазначеними доказами, то колегія суддів вважає за необхідне в межах апеляційної скарги задовольнити позовні вимоги ОСОБА_23а зазначений період і за аналогією, встановленою чинним рішенням суду від 10 жовтня 2005 року, стягнути з відповідача на його користь 3479, 6 грн.
У зв'язку з тим, що колегія суддів надходить висновку про задоволення позову ОСОБА_2 в оскаржуваній частині, то з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню і судові витрати.
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 січня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФТЕХ - Офісна техніка і сервіс» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 1 квітня по серпень включно 2004 року у розмірі 3479, 6 гривні.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФТЕХ - Офісна техніка і сервіс» судовий збір у розмірі 51 гривні на користь місцевого бюджету Жовтневого району м. Маріуполя в банк ГУ ДКУ у Донецької області на розрахунковий рахунок 31418537700052, МФО-834016, ЕДРПОУ-34686694 і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 22, 5 гривні на користь державного бюджету в
банк ГУ ДКУ у Донецької області на розрахунковий рахунок 31219259700001, МФО-834016, ЕДРПОУ-34686537, код бюджетної класифікації 22050000.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з цього моменту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.