Справа №22- 121 - 2008р. Головуючий у І інстанції Сараев І.О.
Категорія - 36 Доповідач Ігнатоля Т. Г.
Іменем України
4 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Кочегарової Л.М. , Козлова О.М. ,
з участю секретаря Стрілецької О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру заборгованості та стягнення суми заборгованості по аліментам, про стягнення неустойки за прострочення виплати аліментів за апеляційною скаргою відповідача на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 26 листопада 2007року, -
встановила :
У травні 2007 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, відповідач нерегулярно виплачував аліменти, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку вона просила визначити в сумі 4280, 82 грв за період з 1 серпня 2005 року по 15 травня 2007 року і стягнути з відповідача зазначену суму до 1 серпня 2007 року .
Крім того, просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення виплати заборгованості за період з серпня 2005 року по 15 травня 2007 року в розмірі 18724, 34 грв.
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 26 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментах і пеню за прострочення виплати заборгованості по аліментам в сумі 3535 грв., витрати за надання юридичної допомоги -650 грв, а всього 4185 грв.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грв.
На зазначене рішення відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить рішення суду скасувати і постановити нове з урахуванням того, що судом неповно встановлені обставини справи, які мають значення для її вирішення, а висновки, які зроблені судом не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2008 року прийнята відмова позивачки від позову про стягнення неустойки за прострочення виплати аліментів і провадження у справі в цій частині закрито.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення позивачки, яка просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 3 вересня 2001 року з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1\4 частини заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 111). Виконавчий лист пред"явлений позивачкою до виконання і знаходиться у Приморському відділі державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (а.с. 21-22, 69).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, суд виходив з того, що заборгованість існує і повинна бути стягнута на підставі ст. 194 Сімейного Кодексу України.
Між тим, суд не врахував, що вимоги позивачки про стягнення заборгованості в даному випадку не ґрунтуються на законі.
У відповідності з ч.3 ст. 194 Сімейного Кодексу України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 Сімейного Кодексу України, погашається за заявою платника аліментів шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Виходячи з наведеного, правових підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості, колегія суддів не вбачає, оскільки за рішенням суду може бути стягнута заборгованість, якщо аліменти відраховуються з заробітної плати платника аліментів, з його стипендії, пенсії на підставі його власної заяви, а не за виконавчим листом.
Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині у зв»язку з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову в цій частині.
Визначаючи період та розмір заборгованості по аліментам, суд першої інстанції виходив з розрахунку, наданого державним виконавцем, відповідно до якого заборгованість по аліментам становить за період з 22.06.2005 року по 26.11.2007 року 3541, 50 грв.
Проте, погодитись з таким рішенням суду колегія суддів апеляційного суду також не може з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше я к за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 даного Кодексу, якою передбачено визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 195 цього Кодексу заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку( доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.
Розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
З позовної заяви та пояснень позивачки в судовому засіданні вбачається, що нею заявлені позовні вимоги про визначення розміру заборгованості за період з 1 серпня 2005 року по 15 травня 2007 року (а.с. 2-3).
Визначаючи розмір заборгованості та період, за який вона утворилася з 22.06.2005 року по 26.11.2007 року, суд вийшов за межі заявлених позивачкою вимог, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Згідно з наданих відповідачем квитанцій про сплату аліментів (а.с. 30-32) та довідки державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби
Маріупольського міського у правління юстиції (а.с. 69), відповідач має заборгованість по аліментам з 1 серпня 2005 року по 15 травня 2007 року, тобто в межах заявлених позивачкою вимог, в розмірі 1031, 71 грв. З урахуванням боргу по сплаті аліментів станом на 22.06.2005 року в розмірі 1393, 46 грв. загальна сума заборгованості за період з 1 серпня 2005 року по 15 травня 2007 року становить 2425, 17 грв. і тому, визначається судом у відповідності зі ст. 195 Сімейного Кодексу України (а.с. 69).
Доводи апеляційної скарги про те, що аліменти з відповідача стягнуті за рішенням суду у частці до заробітку і він справно їх сплачував відповідно до розміру заробітної плати, що рішення суду про стягнення з нього аліментів у розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку не постановлювалося, не приймаються до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.
У відповідності з роз»ясненнями Верховного Суду України, які місяться у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Тому, визначення відділом ДВС суми заборгованості з урахуванням 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку є обґрунтованим.
Це ж рішення в частині стягнення неустойки за прострочення виплати аліментів підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.
Відповідно до ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПК України.
Оскільки ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2008 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення неустойки закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 205 ЦПК України у зв»язку з відмовою позивачки від позову, рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми неустойки за прострочення виплати аліментів підлягає скасуванню.
В решті частини рішення суду про стягнення з відповідача судових витрат підлягає залишенню без зміни, як постановлене у відповідності з вимогами ст. ст. 84 та 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 26 листопада 2007 року в частині стягнення суми заборгованості скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментам на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 1 серпня 2005 року по 15 травня 2007 року в сумі 2425, 17 грв.
В задоволенні позову про стягнення суми заборгованості Масальській Ларисі Вікторівні відмовити.
Це ж рішення в частині стягнення суми неустойки за прострочення виплати аліментів скасувати і провадження у справі закрити.
Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу і судового збору на користь держави залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7, 50 грв.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.