Справа № 22-ц-318 \2008 рік Головуючий у 1 інстанції Бельченко Л.А.
Категорія 26 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
11 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.
суддів Козлова О.М. , Кочегарової Л.М.
при секретарі Грішко С. В. розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, договору дарування, визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідачів на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 4 грудня 2007 року,
встановила:
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 4 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволені.
Визнані частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Новоазовською державною нотаріальною конторою 28 березня 1995 року на ім"я ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_6, договір дарування жилого АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 17 серпня 2005 року. ЗаОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування по 1\5 частині зазначеного будинку після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь позивачів в рівних частках судовий збір по 92 грн.02 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 10 грн.
В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення скасувати і справу направити на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7 , які доводи скарги підтримали, заперечення позивачів та їх представника ОСОБА_8, які просили відмовити у задоволенні скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковій зміні з таких підстав.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що АДРЕСА_1 належав ОСОБА_9, який залишив заповіт на ім"я свого сина ОСОБА_9. Відповідачка ОСОБА_4 з 1982 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_9. Позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_5 - їх діти. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6. На час смерті батька, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були неповнолітніми. 28 березня 1995 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на зазначений будинок, а 17 серпня 2005 року подарувала його доньці - ОСОБА_5
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що на час відкриття спадщини після смерті батька, позивачі фактично прийняли спадщину, оскільки постійно проживали у спірному будинку, однак не могли реалізувати свої права на спадкування через неповнолітній вік, а ОСОБА_4 не повідомила в нотаріальній конторі, що, крім неї, у ОСОБА_6 є інші спадкоємці.
Висновки суду підтверджуються наданими доказами, відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Згідно зі ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.
Стаття 549 ЦК України передбачала, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо фактично вступив у керування або володіння спадковим майном.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посилалися на те, що вони проживали у спірному будинку з часу народження і на день смерті їх батька, питання щодо права власності на будинок ніколи не виникало, а коли ОСОБА_5 поселилася до будинку, вони дізналися про отримання матір"ю свідоцтва про право на спадщину на своє ім"я, дарування будинку та порушення їх законних прав. Після цього вони звернулися до суду, оскільки кожний з них свого житла не має, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вимушені знімати квартири, мають неповнолітніх дітей.
Відповідачки цих обставин не заперечували і не спростували.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що законні права неповнолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були порушенні при отриманні ОСОБА_4 одноособово свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 та при даруванні всього будинку ОСОБА_5
З урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що після смерті ОСОБА_6, його дружина та діти в рівних частках прийняли спадщину у вигляді АДРЕСА_1 і тому за кожною із сторін слід визнати право власності в порядку спадкування на 1\5 частину спірного будинку, змінивши в цій частині рішення суду.
Згідно зі ст. 4 Закону України „Про власність", який діяв на час відкриття спадщини, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Враховуючи положення матеріального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання частково недійсним договору дарування будинку, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , оскільки були порушені права позивачів, однак з урахуванням права власності кожного з власників, апеляційний суд вважає необхідним змінити рішення суду та зазначити про визнання цього договору недійсним в 4\5 частини, оскільки своєю частиною спадщини ОСОБА_4 могла розпорядитися на свій розсуд.
Заперечуючи проти рішення, апелянти посилалися на те, що під час розгляду справи, суд позбавив їх можливості захистити свої права на спірний будинок.
Ці доводи колегія суддів вважає неспроможними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Із справи вбачається, що вона розглядалася з червня по грудень 2007 року, інтереси відповідачів представляв адвокат і ніяких позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до суду не подавали.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 пояснювала, що вони з матір'ю фактично визнають заОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право на спадкування після смерті ОСОБА_6, однак вважають, що позивачі мають право тільки на той будинок, який існував на час відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовилися від позову про поділ будинку в натурі і ця відмова від позову прийнята судом, а провадження у справі закрито.
Відповідно до ч.3 ст. 206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв"язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
З урахуванням зазначених вимог закону, колегія суддів вважає, що відповідачками не втрачене право на захист своїх прав на спірний будинок, а тому доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд тільки у випадках, конкретно передбачених законом.
Відповідачі не навели в апеляційній скарзі цих підстав і тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції не скасуванню з направленням справи на новий розгляд, а частковій зміні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 4 грудня 2007 року в частині визнання права власності в порядку спадкування на АДРЕСА_1 та в частині визнання частково недійсним договору дарування жилого будинку - змінити.
Визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за кожним на 1\5 частину АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_9.
Визнати частково недійсним - в 4\5 частини, договір дарування жилого АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посвідчений 17 серпня 2005 року державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори виконуючим обов'язки державного нотаріуса Новоазовської державної нотаріальної контори.
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.