Справа №11-254/08 Головуючий у суді 1-ї інстанції Покатілов О.Б.
Категорія ст. 187 ч.2 КК України Доповідач Шенін П.О.
Ухвала
Іменем України
08 квітня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.
суддів: Захарчука С.В., Шеніна П.О.
з участю прокурора Воронухи Д. С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 07 лютого 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, судимого:
- 01.04.2004 р. Корольовським районним судом
м. Житомира за ст.ст. 186 ч. 1, 296 ч. 1, 70 ч.1,75, 76 КК України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням і іспитовим строком 2 роки;
- 17.12.2004 р. постановою Богунського районного
суду м. Житомира скасовано звільнення від відбування
покарання з випробуванням та направлено Ніколаєва
для відбування призначеного покарання;
- 30.01.2006 р. за постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.01.2006 р. відповідно до ст. 81 КК України його умовно-достроково звільнено на 10 місяців 24 дні,-
було засуджено за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання йому обчислено з 15 грудня 2007 року.
2
Стягнуто з нього на користь держави 70 грн. 62 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.
Запобіжний захід йому залишено попередній - тримання під вартою.
Як визнав суд, ОСОБА_1. 16 липня 2007 року о 13 год. 30 хв. спільно із невстановленою особою на ім'я «Антон», кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, проходив поблизу зупинки «Майдан Смолянський» по вул. В. Бердичівській в м. Житомирі, там вони помітили раніше незнайомого ОСОБА_2., який тримав в руці мобільний телефон «Нокіа 6230». В цей час у ОСОБА_1виник умисел, спрямований на відкрите викрадення мобільного телефону ОСОБА_2., про що він розповів «Антону», який погодився з ним, тобто вступив у попередню змову.
Діючи в межах спільного умислу, ОСОБА_1разом з «Антоном» почали переслідувати ОСОБА_2., та будучи переконаними в тому, що за ними ніхто не спостерігає, наздогнали останнього. В цей час «Антон» з лівої кишені сорочки потерпілого вихопив мобільний телефон, а ОСОБА_1., з метою утримання викраденого майна та подавления волі потерпілого до опору, умисно наніс йому один удар правою рукою в обличчя, заподіявши тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Після цього ОСОБА_1. та «Антон» з місця вчинення злочину зникли, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 805 грн.
В апеляції засудженого ОСОБА_1 ставиться питання про пом'якшення призначеного йому покарання. При цьому він посилається на хворобу своєї матері, свій молодий вік та прагнення жити повноцінним життям.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора щодо залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на ретельно перевірених у судовому засіданні доказах та автором апеляції не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій.
Що ж стосується призначеного засудженому покарання, то воно обрано у відповідності до ст. 65 КК України, з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особи засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Усі ці обставини суд зазначив у вироку. Вважати призначене засудженому покарання занадто суворим підстав немає. ОСОБА_1є особою, яка
3
судима, в тому числі за корисливий злочин, однак правильних висновків він не зробив і знову скоїв аналогічний.
Суд достатньо врахував пом'якшуючи покарання ОСОБА_1обставини і застосував до нього ст. 69 КК України, обравши це покарання за розміром меншим за найнижчу межу санкції ч. 2 ст. 187 КК України.
В порядку ст. 365 КПК України, оскільки місцевий суд застосував до засудженого ст. 69 КК України в частині основного покарання і, поряд з цим, не застосував конфіскацію майна, колегія суддів доповнює вирок вказівкою про застосування зазначеного закону як до основного, так і до додаткового покарання.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 07.02.2008 року щодо нього - без зміни.
Вважати, що суд 1-ї інстанції застосував ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1. як основного, так і додаткового покарання.