Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2013 р. Справа №805/16789/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасенка І.М.,
за участю
секретаря судового засідання Бебешко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду за адресою: м. Донецьк, вул.. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання виплатити компенсацію за неотримане речове майно,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А 1451 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання виплатити компенсацію за неотримане речове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він прапорщик у запасі проходив війському службу за контрактом в період з 26.08.1992 року по 30.06.2011 року, вислуга років складає 26 повних календарних років.
Наказом № 48 - пм від 26.04.2011 року по особовому складу - командуючого Повітряних сил ЗС України був звільнений з військової служби у запис за пунктом «А» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку контракту) з правом носіння військової форми одягу.
Наказом від 30.06.2011 року № 139 командира Війської частини № А 1451 по стройовій частині позивач був виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Позивач посилається на те, що у відповідності до статей 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року та п.п 10, 14, 28 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» військова частина № А 1451 зобов'язана виплатити йому при звільнені грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, чи за згодою останнього - видати неотримане речове майно.
Проте, в порушення чинного законодавства, військовою частиною № 1451 речове майно йому не було видано та грошову компенсацію замість нього не було виплачено.
Позивач просив визнати протиправною бездіяльність військової частини А1451 щодо забезпечення своєчасної та повної виплати грошової компенсації замість належних предметів речового майна, зобов'язати відповідача виплати на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 10 289, 38 грн. та матеріальні збиткі в сумі 251 грн., а всього на суму 10792,38 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача - Військової частини А 1451 Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. 10.12.2013 року за Вх. 40229/13 через канцелярію суду надів письмові заперечення, відповідно до яких просив відмовити позивачу у його позовних вимогах повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1, прапорщик у запасі, проходив військову службу за контрактом в період з 26.08.1992 року по 30.06.2011 року, вислуга років складає 26 повних календарних років та знаходився на речовому забезпеченні у військовій частині № 1451.
Наказом № 48 - пм від 26.04.2011 року по особовому складу - командуючого Повітряних сил Збройних Сил України був звільнений з військової служби у запис за пунктом «А» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку контракту) з правом носіння військової форми одягу ( а.с. 6).
Наказом від 30.06.2011 року № 139 командира Війської частини № А 1451 по стройовій частині позивач був виключений зі списков особового складу та усіх видів забезпечення (а.с. 7).
Під час проходження військової служби у Збройних Силах України позивач знаходився на всіх видах забезпечення у військовій частині № 1451, у тому числі на речовому забезпечені, але речовим майном забезпечений не був.
Згідно довідок № 04 від 20.07.2011 року та № 04 від 20.07.2011 року на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна сума, яка призначена до виплати за невидане речове майно складає 10 038, 38 грн.
07.02.2012 року позивачем на адресу конмандира Військової частини А №1451 був напрвлений лист з проханням виплати йому грошову компенсацію за неотримане речове майно. Вказаний лист був отриманий уповноваженою особою Військової частини А №1451 14.02.2012 року, про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11).
Проте, відповіді на лист від 07.02.2012 року відповідачем на адресу позивача не було спрямовано.
Таким чином, грошова компенсація за неоримане речове майно позивачу у добровільному порядку виплачена не була.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (далі - Закон № 1459-ІІІ) дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому, положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.03.2013 року у справі № 21-38а13 за позовом до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини А-0192, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно із частиною 2 статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
На підставі частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд вважає необхідним в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити компенсацію замість належних предметів речового майна відмовити.
Також, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про стягнення компенсації за речове майно є первинною вимогою, тому похідна вимога позивача щодо стягнення матеріальних збитків, також задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання виплатити компенсацію за неотримане речове майно - відмовити повністю.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 10 грудня 2013 року.
Повний текст постанови складений 16 грудня 2013 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Тарасенко І.М.