ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/18613/13 04.12.13
За позовомКомунального підприємства "Тернопільводоканал"
ДоАнтимонопольного комітету України
Провизнання недійсним рішення
Суддя Блажівська О.Є.
Представники сторін:
Від позивача - Іванців Р.Б. за дов. б/н від 10.01.2013 року до 31.12.2013 року.
Від відповідача - Харченко С.В. за дов. № 300-122/08-12436 від 29.11.2012 року до 29.11.2013 року, Товстенко Ю.В. за дов . № 300-122/01-10538 від 30.10.2013 року від 30.10.2014 року
Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року порушено провадження у справі № 910/18613/13, розгляд справи призначено на 30.10.2013 року.
30.10.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи по справі.
30.10.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
30.10.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
30.10.2013 року представник відповідача у судове засідання з'явився.
30.10.2013 року представник позивача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав.
Представник -1 відповідача надав суду пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року розгляд справи відкладено на 20.11.2013 року.
20.11.2013 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.
20.11.2013 року представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.
Представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 04.12.2013 року
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року заяву про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
04.12.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.
04.12.2013 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.
Представник позивача у судовому засіданні надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору. Проти позову заперечив у повному обсязі.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судовому засіданні складені протоколи, який долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 04.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 596 - ЗМС про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, керуючись статтями 7, 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статтями 48 і 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пунктом 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 № 90/299 прийняла рішення від 04.07.2013 № 13-р/тк (надалі - Рішення), яким визнала таке:
- Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" займає монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в територіальних межах міста Тернополя, де розташовані діючі мережі цього підприємства;
- Дії комунального підприємства «Тернопільводоканал» при встановленні в технічних умовах на підключення до мереж водопостачання та водовідведення певних вимог, а саме: встановлення лічильника води у метрологічному класі точності «С» з передавачем імпульсів та радіомодулем і антимагнітним захистом, аналогічним Scout Р2, виробництва компанії Sensus, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом вчинення таких дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
За вчинення порушення на КП «Тернопільводоканал» накладено штраф у розмірі 300 000 гривень та зобов'язано припинити вказане порушення.
Копія рішення була направлена разом із супровідним листом Комітету від 25.07.2013 № 136-26.13/03-6956 та отримана уповноваженим представником КП «Тернопільводоканал» 25.07.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно позовної заяви, позивач зазначає, що відповідачем визнаючи неконкурентними дії КП «Тернопільводоканал» не вказано якому саме пункту ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідає вчинене позивачем порушення.
Крім того позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам п.п. 1,2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», прийняте при застосуванні розширеного тлумачення правових норм, а відтак враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Також позивач зазначає, що технічні умови, які видавались КП «Тернопільводоканал» та були предметом дослідження Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, повністю відповідають вимогам законодавства та містять умови щодо параметрів, необхідних для інженерного забезпечення проектованих об'єктів, встановлення лічильників обліку води з врахуванням необхідності забезпечення диспетчеризації, а також рекомендації щодо використання засобів обліку. Випадки рекомендації на встановлення конкретних типів засобів обліку є вкрай рідкісними та становлять незначну частку від загальної кількості виданих технічних умов, отже, даний факт за будь-яких умов не міг вплинути на кон'юнктуру ринку послуг з водопостачання та водовідведення та ринку товарів засобів обліку води.
В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необгрунтованими, зазначає, що враховуючи, те що виконання технічних умов, у тому числі щодо вимог встановлення засобів обліку води, має обов'язковий характер, споживачі змушені встановлювати засоби обліку та додаткові пристрої, визначені у виданих їм КП «Тернопільводоканал» технічних умовах на підключення до мереж водопостачання та водовідведення. Таким чином, у ході розгляду справи доведено, що дії КП «Тернопільводоканал» при встановленні в технічних умовах на підключення до мереж водопостачання та водовідведення певних вимог, а саме: встановлення лічильника води у метрологічному класі точності «С» з передавачем імпульсів та радіомодулем і антимагнітним захистом, аналогічним Scout Р2, виробництва компанії Sensus, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом вчинення таких дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що станом на 28.10.2013 року згідно з рішенням про розстрочення штрафу позивачем сплачено: 30.08.2013 - 16700, 00 грн. (платіжне доручення № 1105), 30.08.2013 - 16700, 00 грн. (платіжне доручення № 1291). Загалом штраф сплачений частково на загальну суму 50100 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Для виявлення ознак монопольного становища відповідно до п. 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, Антимонопольний комітет України проводить наступні дії: встановлює об'єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складає перелік товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складає перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначає товарні межі ринку; визначає територіальні (географічні) межі ринку; встановлює проміжок часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку -визначає часові межі ринку; визначає обсяги товару, який обертається на ринку; розраховує частки суб'єктів господарювання на ринку; складає перелік продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) -потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначає бар'єри вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
Згідно п. 7.1 Методики, часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
Відповідно п. 15.1.Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" № 15 від 26.12.2011 року, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції», Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (надалі - Методика) Комітетом проведено аналіз ринків централізованого водопостачання та водовідведення та встановлено наступне.
КП «Тернопільводоканал» є єдиним виробником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах території міста Тернополя. При цьому умови оплати за споживання послуг з централізованого водопостачання та відповідно послуг з централізованого водовідведення залежать від наявності або відсутності у споживача засобів обліку води.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» КП «Тернопільводоканал» займає монопольне (домінуюче) становище на ринках централізованого водопостачання та водовідведення в територіальних межах міста Тернополя, де розташовані діючі мережі цього підприємства, з часткою 100 відсотків, як таке, що не має жодного конкурента.
КП «Тернопільводоканал» як єдиний суб'єкт господарювання, який здійснює водопостачання та водовідведення у територіальних межах міста Тернополя, де розташовані діючі мережі підприємства, встановлює певні умови споживачам щодо отримання відповідних послуг.
При цьому умови оплати за споживання послуг з централізованого водопостачання та відповідно послуг з централізованого водовідведення залежать від наявності або відсутності у споживача засобів обліку води.
Як свідчать матеріали справи № 596 - ЗМС, КП «Тернопільводоканал», зловживаючи монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, встановлює окремим споживачам необгрунтовані умови щодо встановлення засобів обліку води певного класу (клас точності «С») із передавачем імпульсів та радіомодулем аналогічним Scout Р2, виробництва компанії Sensus, що призводить до понесення споживачами значних додаткових витрат. При цьому, у разі відмови споживачів встановити саме такий засіб обліку КП «Тернопільводоканал», зокрема, відмовляє в опломбуванні лічильників та/або в укладенні договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Поняття зловживання не вимагає факту завдання шкоди конкуренції або інтересам торговельних партнерів чи споживачів. Поведінка домінуючої фірми може розглядатися як зловживання, навіть якщо вона і не досягає такої мети. Достатньо того, що негативні наслідки можна передбачити.
Відповідно до пункту 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2013 № 15 «для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем»
За умов існування значної конкуренції на ринку, між суб'єктами господарювання та КП «Тернопільводоканал» відбувалося б змагання, завдяки якому споживачі надали би перевагу тому суб'єкту господарювання, який пропонує найбільш вигідні умови, тобто мали б можливість вибору.
Крім того, вказані вище дії КП «Тернопільводоканал» можуть ущемлювати інтереси суб'єктів господарювання - виробників та/або продавців лічильників води інших метрологічних класів, зокрема «А» чи «В», які занесені до державного реєстру та використовуються в Україні, оскільки останні можуть втратити потенційних покупців своєї продукції.
Слід зазначити, що у спірному рішенні, протиправні дії позивача визначені не як такі, що призводять до обмеження конкуренції (ці дії виявлені на ринку, що перебуває у стані природної монополії), а як такі, що можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Отже, не відповідає дійсним обставинам справи твердження позивача про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законодавства.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємства питного водопостачання мають право видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання.
Видача технічних умов на підключення до мереж водопостачання та водовідведення є невід'ємною складовою для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.
Пунктом 4.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання в населених пунктах України», затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (надалі - Правила) визначено, що для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення підприємства водопровідно-каналізаційного господарства видають замовникам технічні умови.
Технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта архітектури, які мають відповідати його розрахунковим параметрам.
Отримання технічних умов на підключення до мереж водопостачання та водовідведення є необхідною умовою для споживачів, які мають намір приєднатися до систем централізованого водопостачання та водовідведення, та є невід'ємною складовою послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до пункту 5.6 Правил до початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку. Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника.
Згідно з вимогами державних будівельних норм до проектування та будівництва систем внутрішнього холодного водопостачання, каналізації і водостоків при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті, технічному переоснащенні та реставрації будинків, будівель, споруд різного призначення, у пункті 13.1 державних будівельних норм України ДБНВ.2.5-64:2012, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.10.2012 № 553 (надалі ДБНВ.25-64:2012) , які набрали чинності з 01.03.2013, визначено, що для будинків, будівель або споруд, які будуються, реконструюються, реставруються, технічно переоснащуються та капітально ремонтуються, з холодним водопроводом треба передбачити вузли обліку витрат води з витратомірами (лічильниками) холодної води, параметри яких повинні відповідати чинним стандартам, технічному регламенту щодо суттєвих вимог до вимірювальної техніки та бути обладнаними пристроями для знімання інформації передачі її на диспетчерський пункт, диспетчеризації.
При цьому, зазначеними будівельними нормами не передбачено встановлення лічильника води певного метрологічного класу.
Згідно з пунктом 2 статті 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
У пункті 5.1 Правил визначено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесеш до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Отже, споживач має право самостійно робити вибір засобу обліку із врахуванням: вихідних даних, отриманих від виробника; рекомендацій щодо типу засобу обліку; переліку засобів обліку, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
При цьому, Правилами не передбачено, що рекомендації щодо типу засобу обліку мають бути включені як одна з вимог до Технічних умов.
Позивач зазначає, що згідно з частиною сьомою статті 29 Закону України «Про питану воду та питне водопостачання» зміст технічних умов включає, зокрема, вимоги до встановлення лічильників обліку споживання питної води. Однак, жодним нормативно-правовим актом не визначено право суб'єкта природної монополії визначати певну марку та виробника засобу обліку, який має бути встановлений замовником на вузлі обліку.
Як вбачаться з матеріалів справи, за даними Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області при будівництві об'єктів містобудування можливо встановлювати лічильники будь-якої марки та класу, у разі якщо останні мають відповідні сертифікати відповідності (лист від 05.02.2013 № 01-15/236). Відповідно до листа ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» від 21.12.2012 № 01-01/2476 до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки внесено 161 лічильник для обліку води.
Слід зазначити, що вартість засобів обліку метрологічного класу «С» значно перевищує вартість водомірів інших метрологічних класів, зокрема «А» чи «В», які занесені до державного реєстру та використовуються в Україні.
Враховуючи, що виконання технічних умов, у тому числі щодо вимог встановлення засобів обліку води, має обов'язковий характер, споживачі змушені встановлювати засоби обліку та додаткові пристрої, визначені у виданих їм КП «Тернопільводоканал» Технічних умовах на підключення до мереж водопостачання та водовідведення.
Таким чином, враховуючи наведене, у ході розгляду справи № 596 - ЗМС відповідачем доведено, що дії КП «Тернопільводоканал» при встановленні в технічних умовах на підключення до мереж водопостачання та водовідведення певних вимог, а саме: встановлення лічильника води у метрологічному класі точності «С» з передавачем імпульсів та радіомодулем і антимагнітним захистом, аналогічним Scout Р2, виробництва компанії Sensus, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом вчинення таких дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Таким чином, рішення Антимонопольного комітету України від 04.07.2013 № 13-р/тк було прийнято у відповідності до чинного законодавства та відсутні підстави для визнання його недійсним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено (у зв'язку з лікарняним): 16.12.2013 року.
Суддя О. Є. Блажівська