І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
11 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Мурзі М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»
на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» АТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», Банк) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом безпідставно не взято до уваги докази того, що стягувач був позбавлений права на отримання виконавчих листів по справі, оскільки згідно інформації суду рішення не набрало законної сили та в матеріалах справи не міститься зворотного повідомлення про отримання ОСОБА_3 рішення суду.
Крім того, як на підставу скасування рішення суду, вказав на те, що судом першої інстанції допущено порушення вимоги ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження» та не взято до уваги положення ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Просив ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати поважною причину пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Осипенко О.Л. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити, з підстав наведених в ній.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Осипенко О.Л., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2011 року частково задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2
24 березня 2011 року в судовому засіданні, в якому був присутній представник Банку та відповідач ОСОБА_2, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 05 квітня 2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.
Як вбачається з матеріалів справи із заявою про видачу виконавчих листів представник Банку звернувся до Подільського районного суду м. Києва 04.07.2013.
За заявою стягувача Подільським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 24.03.2011 видано виконавчі листи № 2-667/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми заборгованості за кредитним договором та судових витрат, які отримано представником Банку 25 вересня 2013 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону передбачено, що строки зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Оскільки рішення суду набрало законної сили 05.04.2011, то строк пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився 05.04.2012.
Частиною 1 статті 371 ЦПК України встановлено, що стягувачам, які пропустили строк пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
23 жовтня 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, посилаючись на те, що сторона стягувача не володіла інформацією про точну дату набрання рішенням законної сили, і відповідно про пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачу не було відомо про дату набрання рішенням законної сили спростовуються матеріалами справи, а саме журналом судового засідання від 24.03.2011, з якого вбачається, що представник Банку - Дмитренко Т.М. та відповідач ОСОБА_2 приймали участь в судовому засіданні, в якому було проголошено рішення (а.с. 73-74).
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом при розгляді заяви не взято до уваги положення статті 369 ЦПК України, оскільки судом вірно встановлено, що зазначаючи в заяві про наявність допущених у виконавчому листі помилок, стягувач не зазначив конкретних помилок, допущених при оформленні виконавчого листа, а тому відсутні підстави для застосування положень статті 369 ЦПК України.
Положення статті 371 ЦПК України передбачають захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Посилання Банку в своїй апеляційній скарзі на те, що працівниками суду недобросовісно виконувались обов'язки щодо виконавчих листів є необґрунтованими, оскільки як встановлено статтею 368 ЦПК України виконавчі листи видаються за заявою стягувача, а із заявою на видачу виконавчих листів Банк звернувся лише 04.07.2013 та отримав 25.09.2013.
Інших доказів на підтвердження звернення до суду із письмовою заявою чи із зверненням про видачу виконавчих листів матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд сторони, які задіяні в ході судового розгляду, зобов'язані з розумним інтервалом часу самі цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин, судова колегія вважає, що розглядаючи заяву суд першої інстанції надав належну оцінку доводам заявника, в повному обсязі дослідив обставини справи та не допустив порушень вимог закону, зокрема положень статей 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» - відхилити.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Справа № 2-667/11
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/16724/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Гребенюк В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.