Справа № 22-ц/796/ 14787 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Кушнір С.І.
Доповідач - Поливач Л.Д.
04 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Солом'янський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві, ОСОБА_5, ПАТ Науково-виробниче підприємство «Більшовик», Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку;
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 01 жовтня2013 року
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 01.10.2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Помилковим, на думку апелянта, є висновок суду про те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 20.03.2013 року, а ордер на вселення був виданий 14.11.2012 року, тобто на час звернення до суду не сплинув шестимісячний строк непроживання відповідачки у спірному жилому приміщенні без поважних причин, визначений ст.71 ЖК УРСР. Судом не було надано належної оцінки доказам, а саме довідці форми №3, відповідно до якої позивач, відповідач та ОСОБА_5 зареєстровані за вказаною адресою з 1994 року. Безпідставним є висновок суду про те, що позивачем не надано доказів непроживання відповідача в кімнаті без поважних причин з дня надання права на зайняття спірного приміщення, а саме з 14.11.2012 року. Судом не прийнято до уваги наданий позивачем акт від 11.06.2013 року про фактичне непроживання відповідача за вказаною адресою.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній. Відповідачка ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, а також представники третіх осіб: Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві, ПАТ Науково-виробниче підприємство «Більшовик», КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської РДА в м.Києві в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать їх розписки. Від Солом'янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві надійшла заява про розгляд справи у відсутність їхнього представника. Від відповідачки ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_5 надійшли заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано 19.09.1996 року.
14.11.2012 року ПАТ «НВП «БІЛЬШОВИК» видано ОСОБА_2 ордер № 41/12 на право зайняття з сім'єю з 3-х осіб жилої площі в гуртожитку по АДРЕСА_1, кім. НОМЕР_1, розміром 16,3 кв.м. Склад сім'ї: наймач ОСОБА_2, колишня дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_5
Відповідно до довідки форми №3 від 12.09.2012 року в кімнаті НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_4, 3-я особа ОСОБА_5 з 1994 року.
В судовому засіданні встановлено, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом»янської районної в м.Києві державної адміністрації та має статус гуртожитку.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають відхиленню.
Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи організації ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Позивачу та відповідачу була надана кімната НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1 на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету ПАТ НВП «БІЛЬШОВИК» від 13.11.2012 року та видано ордер на право зайняття жилої площі в гуртожитку 14.11.2012 року.
З вказаним позовом позивач звернувся до суду 20.03.2013 р., тобто на час звернення до суду не сплинув шестимісячний строк, визначений ст.71 ЖК України, з дня надання права на зайняття спірного приміщення за ордером від 14.11.2012 р. та звернення до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку у зв'язку з її непроживанням в кімнаті без поважних причин.
Враховуючи викладене, у відповідності до вимог ст. 71 ЖК України відсутні підстави для визнання особи такою, шо втратила право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, правомірним є висновок суду, що відсутні підстави для задоволення вимог про зняття відповідача з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, кім.НОМЕР_1.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що відповідач зареєстрована в зазначеній кімнаті з 1994 року і з 2007 року в ній не проживає без поважних причин. Дані обставини не свідчать про те, що відповідач втратила право користування вказаною кімнатою, оскільки право на вселення до кімнати (відповідно право користування даною кімнатою) їй надано відповідно до ордеру від 14.11.2012 року. А з 14.11.2012 року, на час звернення позивача до суду з даним позовом (20.03.2013р.), не минуло шість місяців необхідних для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, у випадку її не проживання в даному жилому приміщенні без поважних причин.
Отже, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 01 жовтня2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: