Справа № 22-ц/796/ 14613 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Новак А.В.
Доповідач - Поливач Л.Д.
04 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, треті особи: Служба у справах дітей Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство «Швейна фабрика «Воронін», Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація 107 Голосіївського району», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання ордеру недійсним;
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 27 вересня2013 року
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 27.09.2013 року позовні вимоги ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Голосіївської РДА у місті Києві № 503 від 06.07.2011 року «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району міста Києва», в частині видачі ордеру ОСОБА_3 на право зайняття однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, житловою площею 16,6 кв.м. Ордер № 018296, серії Б, виданий 08.07.2011 року на підставі Розпорядження Голосіївської РДА у місті Києві № 503 від 06 липня 2011 року на право зайняття ОСОБА_3 зазначеної квартири визнано недійсним. Стягнуто з Голосіївської РДА в м. Києві на користь ОСОБА_5 107 грн. 30 коп. судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги такі докази, як акт від 01.11.2011 року, який свідчить про відсутність на спірній житловій площі інших осіб, окрім неї, а також акт обстеження від 09.02.2012 року. ОСОБА_5 тривалий час не проживає в зазначеній квартирі. Вона не використала своє право на отримання ордеру на житлове приміщення, оскільки весь час проживала зі своїм чоловіком по АДРЕСА_2, а ордери видавались особам, які проживають в гуртожитку.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній. Представник позивача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Позивачка ОСОБА_5, представники Голосіївської РДА в м.Києві, Служби у справах дітей Голосіївської РДА в м.Києві, ПАТ «Швейна фабрика «Воронін», КП «Житлово-експлуатаційна організація 107 Голосіївського району», ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від ПАТ «Швейна фабрика «Воронін» надійшов лист про незгоду з рішенням суду першої інстанції, підтримання апеляційної скарги та розгляд справи у відсутність їхнього представника.
Від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, але в судове засідання з'явився її представник ОСОБА_4 який не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_3
Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутність.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 1992 року працює в ПАТ «Швейна фабрика «ВОРОНІН». З 09 грудня 1994 року вона, як працівник ПАТ «ШФ «ВОРОНІН» зареєстрована та проживала в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Разом з нею на підставі п. 17 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів Української PCP № 208 від 03 червня 1986 року зареєстрована її неповнолітня донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Окрім позивача та її неповнолітньої доньки в кімнаті НОМЕР_1 проживала третя особа по справі - ОСОБА_3, яка також зареєстрована в даному гуртожитку.
Як зазначила позивач, в травні 2011 року їй стало відомо про те, що розпочато процес видачі ордерів на жилу площу у гуртожитку по АДРЕСА_1 в порядку ст. 129 ЖК України, в зв'язку з чим, вона неодноразово зверталася з письмовими заявами до керівництва ПАТ «ШФ «ВОРОНІН» та до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо прийняття відповідного рішення по оформленню її з дитиною статусу проживання в кімнаті НОМЕР_1. Останні надали письмову відповідь про те, що з даного питання проводиться перевірка, по завершенню, якої її буде проінформовано додатково.
З рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12.12.2011 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи - Київська міська рада як орган опіки та піклування, ВАТ «ШВ «Воронін», ОСОБА_3, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності про зобов'язання вчинити дії, позивач дізналася про існування Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 503 від 06 липня 2011 року на підставі якого, на ім'я ОСОБА_3, було видано ордер № 018296 серії Б на жиле приміщення, а саме на кімнату НОМЕР_1 в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де вони разом проживали.
З червня 2011 року в Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації були зареєстровані письмові звернення ОСОБА_5 з вимогою про видачу ордеру на спірну кімнату НОМЕР_1, проте ігноруючи інтереси позивача та її неповнолітньої доньки, не врахувавши думки Служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Адміністрація ухвалила рішення - Розпорядження № 503 від 06 липня 2011 року про надання зазначеної кімнати (квартири) у користування ОСОБА_3
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом повідомив позивача про те, що Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 503 від 06 липня 2011 року було видано на підставі клопотання Правління та профспілкового комітету ПАТ «ШФ «ВОРОНІН» від 15 березня 2011 року про видачу ордерів на житлові площі в однокімнатних квартирах по АДРЕСА_1 для працівників підприємства, які зареєстровані та проживають за даною адресою. До клопотання додавався список працівників, в якому ані позивачки, ані її малолітньої доньки зазначено не було, не зважаючи на те, що вони потребували житла, а ОСОБА_5 продовжувала працювати в ПАТ «ШФ «ВОРОНІН».
Судом встановлено, що позивач та її неповнолітня донька не мають іншого житла, крім спірної кімнати АДРЕСА_1, вонипотребують поліпшення житлових умов. Зацікавленість ОСОБА_5 в спірному житлі підтверджується квитанціями про сплату коштів за спірне житло, а також, на виконання ухвали суду від 17 липня 2013 року про витребування доказів ПАТ «ШФ «ВОРОНІН» надали письмову відповідь від 21 серпня 2013 року, в якій підтверджуються факт регулярної сплати позивачкою плати за користування гуртожитком.
З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з перебуванням позивачки у відпустках по догляду за дітьми, а саме з 2001 року по 2007 рік, вона тимчасово проживала за адресою батьків чоловіка, а саме в АДРЕСА_2, так як умови для проживання в спірній кімнаті НОМЕР_1 з немовлятами були відсутні. Тобто, позивач тимчасово не проживала в гуртожитку з поважних причин.
Позивач та її донька зареєстровані з спірному житловому приміщенні, вони не визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а відповідно, вони мають право користування жилим приміщенням, як його має ї ОСОБА_3 Відповідно, у них є рівними права на отримання зазначеної кімнати (квартири) у постійне користування за ордером.
Таким чином, Голосіївська РДА в м. Києві порушила права ОСОБА_5 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_6 на спірне житло, видавши неправомірне Розпорядження № 503 від 06 липня 2011 року та Ордер на жиле приміщення № 018296 на ім'я ОСОБА_3, надавши при цьому перевагу в праві на отримання житла ОСОБА_3, в той час, як право користування даною кімнатою мали разом з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та її дочка.
Той факт, що в списках ПАТ «ШФ «Воронін» на отримання житла не містилась позивач та її дочка не свідчить про законність Розпорядження № 503, оскільки і позивач і її дочка також мали право на отримання даного житла у постійне користування.
Частиною 3 ст.47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Позивачка та її неповнолітня донька вважаються такими, що потребують поліпшення житлових умов.
Згідно з п. 23 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених Постановою Ради Міністрів Української PCP № 470 від 11 грудня 1984 року ОСОБА_5 перебуває у черзі на одержання жилого приміщення.
Частиною 4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Представник Служби у справах дітей Голосіївської РДА в м. Києві повідомив суд першої інстанції про те, що даний дозвіл Голосіївській РДА в м. Києві не надавався.
Відповідно до ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до ст. 58 ЖК України, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення, а тому на погляд суду, з врахуванням встановленої обставини про те, що спірне жиле приміщення не було вільним, позивач не втратила право користування ним, розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 503 від 06 липня 2011 року «Про видачу ордерів мешканцям Голосіївського району міста Києва», в частині видачі ордеру ОСОБА_3 на право зайняття однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, житловою площею 16,6 кв. м. є неправомірним, а ордер № 018296 серії Б, виданий 08 липня 2011 року на підставі зазначеного Розпорядження є недійсним.
Отже, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які вона посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 27 вересня2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: