Справа № 22-ц/796/ 13419 /2013 Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г.
доповідач: Поливач Л.Д.
04 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: відповідача ОСОБА_1,
представника відповідачів - адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення;
за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності;
за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_8
на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 15 серпня 2013 року
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 15.08.2013 року задоволено заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. Заборонено Солом'янському районному відділу Головного управління ДМС України в м. Києві проводити реєстрацію будь-яких осіб у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви. Посилається на незаконність та необґрунтованість постановленої ухвали, порушення судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що 29.08.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 змінили свої позовні вимоги (замість визнання права власності на вищевказану спірну квартиру просять про повернення суми задатку ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які не є власниками спірної квартири). Важає, що змінились обставини, які зумовили застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру. Тому, оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої судом ухвали. ОСОБА_3, його представник ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_7 в судове засідання не
з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать відповідні розписки.
Колегія суддів розцінила причини неявки позивача в судове засідання як неповажні та розглянула справу за його відсутності, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, оскільки неявка позивача в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
В провадженні Солом'янського районного суду м.Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 152 ЦПК України визначений перелік видів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідачів та інших осіб, які беруть участь у справі. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи вимоги позивача, характер взаємовідносин сторін по справі, і те, що для виконання рішення в подальшому необхідно його забезпечити, а невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення, суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на
квартиру АДРЕСА_1 та заборони Солом'янському районному відділу Головного управління ДМС України в м. Києві проводити реєстрацію будь-яких осіб за вказаною адресою.
Виходячи з характеру заявлених вимог, в разі задоволення позову, таке приведе до труднощів у виконанні рішення суду.
За таких обставин, в ухвалі зроблено обґрунтований висновок про необхідність накладення арешту на зазначену квартиру, з метою забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 змінили свої позовні вимоги, не свідчать про те, що не існує підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи
зробити неможливим виконання рішення суду.
Апелянтом не надано суду належних доказів на підтвердження заявлених вимог та заперечень.
Колегія суддів вважає, що позивачі довели суду, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову, а саме накладення арешту на квартиру, може утруднити в майбутньому виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Оскаржувану ухвалу, на думку колегії суддів, постановлено з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків.
З врахуванням вищевикладеного, підстави для скасування оскаржуваної ухвали і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_8 відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 15 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: