І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
04 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Мурзі М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт»
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів, -
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» (далі - ТОВ «Інтервіамонт») про забезпечення позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала суд є немотивованою та постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки позивачу відомо про наявність майна, яке належить відповідачу на праві власності.
Крім цього, вказав на те, що в порушення вимог, передбачених ч. 3 ст. 151 ЦПК України, судом першої інстанції не взято до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Просив ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на своє рухоме та нерухоме майно відповідача, а також заборонити вчиняти будь-які дії по відчуженню належного йому майна.
Представник позивача - Іванченко О.С. апеляційну скаргу підтримала, з підстав наведених в ній та просила задовольнити.
Представник відповідача -ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, ТОВ «Інтервіамонт» обґрунтовувало свою заяву тим, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б249-1 від 18.03.2011, укладеного між ТОВ «Інтервіамонт» та ОСОБА_1, останній зобов'язався прийняти та оплатити цінні папери загальною номінальною вартістю 2 139 000 грн. 00 коп., проте останній ухиляється від виконання свого зобов'язання згідно умов договору та вживає заходи для відчуження належного йому майна.
За наведених обставин, позивач просив заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії по відчуженню належного йому рухомого та нерухомого майна, закривати існуючі рахунки в банківських установах, накласти арешт на майно, що належить відповідачу, а саме: на нежиле приміщення АДРЕСА_4, на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, на квартиру АДРЕСА_2, на квартиру АДРЕСА_3, на автомобіль LEXUS LS 460, номерний знак НОМЕР_1, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
07 листопада 2013 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів належності відповідачу на праві власності, вказаного у заяві про забезпечення позову майна.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними та такими, що ґрунтуються на нормах закону виходячи з наступного.
На підтвердження вказаних у заяві про забезпечення позову обставин в матеріалах справи міститься лише договір № Б249-1 купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 (а.с. 31-32).
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно роз'яснень, які викладені в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 6 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За вказаних підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача рухомого чи нерухомого майна, на яке просить накласти арешт позивач.
Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1, ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» - відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Справа № 761/27515/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/16489/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Волокітіна Н.Б.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.